На вітчизняних телеканалах не бракує політичних ток–шоу. Розширити тематичну лінійку формату програми–«говорильні» минулоріч спробував Перший Національний, запустивши проект «Батьки і діти», який — як і інші похвальні за задумом починання на державному каналі — не зумів стати повноцінним рейтинговим проектом. Ще можна згадати соціальне ток–шоу Наталії Розинської на тій же «першій» кнопці. Проте тільки його ведуча може самозакохано сприймати «Знайдемо вихід» як еталон.

Після новорічних свят на «Інтері» з’явилося медичне ток–шоу «Знахарі», що може стати першою конкурентоздатною ластівкою, за якою почнуть «підтягуватися» соціальні телепроекти на інших каналах.

Понеділковий старт 100–серійної теленовели «Тільки кохання», який є продуктом власного виробництва каналу «1+1» і транслюється в однойменному ефірі, щонайменше закликає до роздумів. Хоча, здавалося б, солодкий телевізійний довгограй для цього призначений найменше. Таке собі «В гостях у казки», причому, як прийнято вважати, казки досить примітивної. Власне, багатосерійні телевізійні фільми — саме народна казка, тобто казка для простого народу.