Час обіцяти середньому класу

Це була вже третя спроба Юлії Тимошенко скасувати частину регуляторних актів, завдяки яким численні контролери, правоохоронці та прості українські чиновники мають змогу вимагати хабарі навіть від найдрібнішого комерсанта. Проблема насправді існує. Скажімо, якщо в Україні ударно працює 85 контролюючих органів, то у Росії та Білорусі їх близько сорока, а у Латвії — усього 16. Тож намагання очільниці Кабміну, як вона пообіцяла на вчорашньому засіданні, зменшити кількість ревізорів удвічі, можна тільки вітати. Але... Активність Юлії Тимошенко йти назустріч простим людям чомусь найгостріше проявляється напередодні голосування: два попередні засідання на цю тему відбулися перед першим туром. Та найголовніше, що громадськості так і не повідомили, якими ж практичними результатами завершилися попередні гучні спроби.

Всиновимо сьому дитину! Попередні шість чомусь не прижилися...

Скажімо, ще наприкінці минулого року, подаючи руку дружби численним виборцям, кандидат на посаду Президента Юлія Тимошенко запевнила їх, що неодмінно прибере всі перешкоди для ведення бізнесу. Серед конкретних обіцянок — суттєво, удвічі, а то й більше, зменшити кількість видів діяльності, на які вимагається ліцензія. Як мимоволі проговорилася вчора керівник Держкомпідприємництва Олександра Кужель, ідея практично провалилася. Ліцензуванню в Україні нині підлягає 83 види діяльності. Кабмін подав до Верховної Ради документи на скасування усього лише 15 видів. Народні обранці погодилися тільки на п’ять... Відтак замість радикального зменшення маємо косметичне: було 83, отримали 78.

«Ви ж знаєте, що наші нардепи піклуються за народ тільки на словах», — Олександра Володимирівна використала аргумент, яким давно й успішно користується її безпосередній шеф: мовляв, уряд працює, а парламент ставить палиці у колеса. Насправді ж знайти тут логіку дуже непросто. Адже у Верховній Раді створена урядова коаліція, від імені якої виконавчу владу очолює Юлія Тимошенко. Іншими словами, нинішня Прем’єр має більшість у парламенті, яка й має підтримувати її законопроекти під час голосувань. Чому ж цього не відбувається, Юлія Володимирівна не пояснює. І якщо Рада всю працю наших урядовців «зарубує» при корені і жодної надії на позитивне голосування не існує, то який тоді сенс продукувати нові й нові документи?..

Пільга вартістю понад 100 доларів

Та незважаючи на всі ці дрібні нюанси, вчора Кабмін одностайно підтримав ще 25 нормативно–правових актів для розвитку малого і середнього бізнесу в Україні. Як це не смішно, але урядовці знову вирішили удвічі скоротити кількість видів ліцензування. Розполовинити запланували і кількість контролюючих органів. «Ось прийшли два міліціонери на ринок — і пішли по рядах!.. — описувала проблему пані Кужель. — Саме тому прості люди негативно ставляться до влади. Не треба людей, які собі там торгують, виловлювати, як собак. Треба, щоби з повагою до них!..»

— Не з повагою, а відповідно до закону! — з придихом мовила Юлія Тимошенко, відірвавшись від розмови зі своїм прес–секретарем. Але побачивши схилене обличчя Олександри Кужель, виправилась: «Бо повага до людей і так має бути!».

Дрібним підприємцям пообіцяли правила гри, як на Заході, — включно до переліку питань, з яким до них приходитимуть контролюючі органи.

Ще одна болюча проблема — «легалізація» спрощеної системи оподаткування. Ця норма в Україні запроваджена одинадцять років тому указом Президента, і нинішня Прем’єрка вирішила надати їй силу закону. «За цей час завдяки спрощеній системі податки до бюджету зросли у 34 рази», — аргументувала пані Кужель. Перервавши чергову розмову з помічником, Юлія Тимошенко вирішила правильно розставити акценти: «І не забути про електронну звітність. Ось у Кривому Розі вона діє, всі задоволені. Треба негайно запровадити цей досвід».

— Так, це можна, але у нас немає державних шлюзів, тільки приватні, — плутано намагалася заперечити Олександра Володимирівна. — А вони ж диктують умови.

— То що, ця послуга платна? — Тимошенко нарешті зрозуміла, куди хилить її підлегла, зробивши для себе неприємне відкриття.

— Так. І недешева: коштує 900 гривень, — Кужель жорстоко розбила одну з ілюзій Прем’єра. — А якщо попит зросте, то й ціну можуть підняти. Для того ж, аби ця процедура була безкоштовною, треба виділити по 25 млн. гривень на кожне міністерство.

Силовики: «А нам постанови сподобалися!..»

Учора урядовці пообіцяли довести до ладу роботу так званого принципу мовчазної згоди: коли підприємець подає на реєстрацію документи і через певний час (передбачений у законі термін плюс 10 днів), якщо державні органи не висувають йому своїх зауважень, може починати працювати. У нас цей принцип нещодавно затвердили. Але... не пояснили, як він насправді має діяти. І хороша справа залишилася на папері.

Щоправда, відтепер і пояснення до регулятивних актів — прерогатива не Мін’юсту, як було досі і як діє у більшості держав світу, а тільки вищого керівництва Кабміну. «Щоб якийсь міністерський чиновник не пояснював, як він бачить той чи інший закон», — просто пояснила ідею пані Кужель.

Сплату нарахувань на заробітну плату має здійснювати тільки податкова, а не сім контролюючих установ, як це робиться в Україні. Має намір уряд жорстко боротися із рейдерством: планується запровадити кримінальну відповідальність за підробку документів та силове захоплення, а також відповідальність за неправомірні дії реєстраторів. «Спочатку ми планували штраф у 40 мінімальних зарплат, але я подумала і, з вашого дозволу, Юліє Володимирівно, вирішила: нехай буде 100», — заявила керівник Держ­компідприємництва.

У численних урядових постановах знайшлося місце і для підтримки народних майстрів Івано–Франківщини. Щоправда, Олександра Кужель називала цей регіон Закарпаттям, але суть була зрозуміла всім: західноукраїнський виборець завжди прискіпливо обирає, за кого голосувати.

...— Я ось тут відмітив кружечками постанови, які треба розглядати з точки зору боротьби з корупцією, — представник силового відомства, професійно посміхаючись, демонстрував сусідові за столом, представникові податкової, свій перелік.

— Мені здається, ви надто мало відмітили, — впівголоса відповів той. — Тільки вчора я підготував 19 заперечень — і то лише на кілька постанов.

«Зона» для Прем’єра!

Але найсенсаційнішим учора був виступ міністра економіки Богдана Данилишина. Представник серйозної структури вирішив не витрачати час на дрібний бізнес, а кинув оком на великий. І презентував проект закону про території перспективного розвитку (ТПР). За задумом пана Данилишина, мабуть, санкціонованим з боку Прем’єр–міністра, інвестор отримує десятирічний дозвіл на роботу, а разом з ним — полегшене оформлення всіх документів, та головне — звільнення від податків на цей термін.

Сенсація полягає у тому, що подібний закон діяв у нашій державі до 2005 року, але боротьба із ТПРами була написана на прапорі тодішнього опозиційного політика Юлії Тимошенко. Прийшовши до влади, Юлія Володимирівна виконала обіцянку і скасувала «зони», справедливо заявивши, що вони є розсадниками корупції та тіньових схем, від яких «загинається» офіційна економіка. Під впливом яких факторів Прем’єрка на 180 градусів змінила свою думку, нам не повідомили.

Полегшення також очікує деяких виробників: міністр економіки дозволив їм не писати на упаковках товару фразу «Без ГМО», якщо цей виріб не містить генно–модифікованих організмів. «Ми провели нараду із підприємцями, для них затратно міняти дизайн упаковки та проводити дослідження своєї продукції», — змінив строгість на милість пан Данилишин.

...— Ну що, може і у вас відкриємо ТПР? — напівжартома звернувся високий держчиновник до мера одного з прикиївських міст.

— А що виготовляти будемо? — на всяк випадок перепитав той.

— Нічого! Так само, як і вони, — значимо посміхнувся чиновник, слухаючи доповідь міністра економіки.