Незважаючи на популярність фантастичного фільму, знайти вітчизняних режисерів (як із молодої, так і старої гвардії), які дивилися його, виявилося не так уже й просто. Тим, хто в темі, «УМ» поставила наступні запитання:
1. Вам сподобався (не сподобався) фільм? Чим?
2. На Вашу думку, українських режисерів може зацікавити жанр фантастики?
3. Чи взялися б Ви за такий проект, якби Вам запропонували?
Володимир Тихий, режисер фільмів «Мийники автомобілів», «Ґудзик», продюсер проекту короткометражок «Мудаки. Арабески»:
1. Я був дещо розчарований. Як шанувальник творчості режисера, більше ціную «Титанік», а весь ажіотаж навколо «Аватара», на мою думку, це — грамотна рекламна політика. Так, це етапний фільм у технологічному плані. Але сказати, що з художньої точки зору він розкриває нові плани в кінематографі, — не можна. Як на мене, дуже пласкі й однозначні персонажі. У тому ж «Термінаторі» всюди була присутня іронія: сам Термінатор був і страшний, і комічний. На жаль, у цьому фільмі немає таких персонажів.
2. Звичайно! Але Голлівуд ішов до цього щонайменше сто років. А людство — взагалі все своє життя.
3. Думаю, що взявся б. Мені взагалі цікаво було би зняти фантастичний фільм.
Роман Балаян, режисер картин «Польоти у сні та наяву», «Ніч світла», «Райські птахи» тощо:
1. Я в кінотеатри не ходжу. Хіба коли друзі приїздять — то на їхні прем’єри. Думаю, дві з половиною години, проведені в кінозалі, можна провести не менше цікаво в іншому місці. Будьяка погана вистава краща за будьякий поганий фільм.
Звісно, треба було би ходити, вчитися новому, але пізнувато. Я вже не навчуся.
Володимир Лерт, режисер фантастичного фільму «Відторгнення»:
1. Мені сподобався фільм. Історія досить зрозуміла, правдива й актуальна як на сьогодні. Наскільки я зрозумів, це старадобра історія про поганих американців, які мучать хороших індіанців. Але Джеймс Кемерон видатний режисер — він детально підходить до того, що робить. Йому вдалося відтворити навколишній світ — квіточки, метелики — настільки продумано! У цьому унікальність фільму — він створив цілий світ.
2. Чесно кажучи, не знаю. Швидше українець зміг зробити би це в Голлівуді, інтернаціональній фабриці. А в Україні здійснити такий проект неможливо, бо це дуже великі гроші. Хоча як креатив — напевно, можливо, чому ні?
3. Мені було би трошки страшнувато. Але сто відсотків — я би погодився.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
