Весна, кохання торжествує й запалює нові серця. Не знаю, чи потішила б моя варіація автора оригіналу, але ж, погодьтеся, у логічності, вивіреній роками, їй не відмовиш. Ось і Ірина Білик — чергове тому підтвердження. Ви думаєте, чому вона новий кліп майже місяць «маринувала» у монтажній? — Весни чекала! Справжньої, теплої, п'янкої, коли почуття загострюються просто нестерпно, а душа співає найліричніших пісень.
Прем'єра нового відео співачки — до речі, вже десятого — на пісню «Любовь. Яд» відбулася минулої неділі в «Мелорамі». І той, хто досі ще сумнівався, тепер уже точно знає, що стосунки Ірини Білик та керівника балету «Арт-класік» Дмитра Коляденка давно перейшли з фази «друзі» у щось значно інтимніше. В кадрі вони — удвох. У ролі нареченої та нереченого. Вона — у білій сукні їде на авто вздовж Київського моря, він — у костюмі нареченого біжить, наздоганяє свою єдину, і так старається, що аж ромашки з кишеньки випадають. (Свою сукню Білик «проектувала» сама, Коляденка ж стиліст Ольга Навроцька одягнула в костюм від Йоші Ямамото). Білик не просто томливо вдивляється у скреслу кригу Дніпра, вона ще й підбирає різні весільні атрибути — ляльку, шампанське, фату... Ефект зворотної зйомки ніби вселяє надію, що наречений хоч і спізнився, але кохана його пробачила й шанс ступити на весільний рушник таки є. Втім інтрига, як і належить твору мистецтва, залишається: він біжить, а вона їде...
«Любовь. Яд» (музика Руслана Квінти, слова Віталія Куровського) стане заголовною піснею нового російськомовного альбому співачки. Режисерами відео, як і попереднього кліпу Ірини Білик «Помнить», стали Олександр та Ігор Стеколенки.
Отже, фани Білик отримали кліп. Тепер чекають інформації від співачки, коли готуватися до весілля. У сенсі, пекти коровай, розучувати весільних пісень й тренуватися у виголошенні тостів — чує моє серце, що заочних дружок у Ірини в день її весілля буде багато.
1.
Плюс запятая
Минус любовь
Сплю понимая
Что не с тобой
В руки так жарко
Руки не тронь
У зажигалки умер огонь
У зажигалки умер огонь
Приспiв:
Я посвящаю тебе свои песни
Хотя тебе они неинтересны
Я для тебя никогда не воскресну
Я уже — не я
А ты меня никогда не забудешь
И даже если кого-то полюбишь
Искать глазами глаза мои будешь
Любовь — яд
2.
Ты мне не снишься
Тысячу лет
В фильмах и книжках
Выхода нет
Это не пальцы
Это не кровь
Плюс — улыбайся
Минус — любовь
Приспiв:
Я посвящаю тебе свои песни
Хотя тебе они неинтересны
Я для тебя никогда не воскресну
Я уже — не я
А ты меня никогда не забудешь
И даже если кого-то полюбишь
Искать глазами глаза мои будешь
Любовь — яд
3.
Девочка плачет
Тает весна
Что это значит
Знает она
Хрипнет мобильный
Крошка привет
Нет
Выход закрыли
Выхода нет
Приспiв:
Я посвящаю тебе свои песни
Хотя тебе они неинтересны
Я для тебя никогда не воскресну
Я уже — не я
А ты меня никогда не забудешь
И даже если кого-то полюбишь
Искать глазами глаза мои будешь
Любовь — яд
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
