Українці на цьогорічних виборах Президента знову проголосували за політичний поділ України за географічною ознакою. Достатньо глянути на карту електоральних уподобань, щоб зробити висновок: принципових змін у масовій свідомості не сталося. «Наш виборець — консерватор. Ще років десять така полярність в Україні зберігатиметься», — кажуть політологи. Однак відзначають позитивні тенденції: заполітизованість українців минає, вони хочуть бачити нові обличчя у владі. Але ще не готові віддати їм булаву.
Як і на президентських виборах–2004 та парламентських — 2007 року, Україна поділена на південно–східну «синю» частину та «помаранчевий» (або «біло–червоний») Центр і Захід. Межа проходить по східних кордонах Сумської, Полтавської, південних — Кіровоградської та Вінницької областей. При цьому Янукович переміг в одному окрузі Кіровоградщини (№104) та у двох — Полтавщини (№№148, 151), а також узяв відносну більшість на Закарпатті.
Про Закарпатську область — окрема розмова, а такі міста, як промисловий Кременчук на Полтавщині (округ №148), політологи називають «електоральним дзеркалом» України — тамтешні виборці голосують приблизно так, як українці загалом. «Це тому, що в нас люди розумні, ЗМІ активні, а керівники досвідчені», — пафосно запевняє «УМ» директор газети «Кременчуцька панорама» Юрій Грищенко. Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко підводить під таке «дзеркало» серйознішу базу: «Полтавщина й Кіровоградщина досить точно відображають загальнонаціональну структуру голосування, бо це якраз «прикордонні» області — між «постпомаранчевим» і «антипомаранчевим» електоратом». Ця центристська зона розширюється у масштабах, зазначає політолог, вона поступово «проникає» на Схід і Південь, і це продемонстрували результати виборів у першому турі. «Це найцікавіша та важлива для майбутнього тенденція: градус політичної напруги, регіонально–політичне протистояння, яке ми бачимо з 2004 року, спадає. А політична структура України поступово стає більш різноманітною», — свідчить Володимир Фесенко.
Розмивання електоральної біполярності відзначає на нинішніх виборах і директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна, політолог Костянтин Бондаренко. «Це позитивна тенденція, але, думаю, ще мінімум 10–15 років Україна буде приречена демонструвати цю двоїстість», — зазначає пан Кость.
«Електоральна географія» одначе кардинальних змін не зазнала, переконані експерти. «Залишилися полюси двох кольорів. І, відповідно, підтримка двох конкуруючих таборів залишилася приблизно такою ж, як і у 2004 році», — відзначає Володимир Фесенко. Але кандидатам є вже над чим замислитися. «У більшості регіонів України, окрім Донбасу, різниця в голосуванні за провідних кандидатів зменшилася у порівнянні з минулими виборами, — зауважує в коментарі «УМ» соціолог Олександр Вишняк, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс».
Певні «географічні» зміни таки відбулися: перший тур завершився для Тимошенко втратою одного мільйона виборців порівняно з 2007 роком. Загравання з проросійським електоратом дало можливість Юлії Володимирівні поліпшити свій результат на Сході та Півдні. Кость Бондаренко навіть переконує, що ці вибори зламали умовну вісь «Харків—Одеса» на користь Прем’єрки «і Янукович виглядає не настільки серйозним переможцем». Але водночас, одностайно наголошують експерти, Тимошенко втратила суттєву кількість голосів на Заході України — тільки у Львівській області вона недорахувалася 241 тисячі виборців. Зменшилася підтримка лідерки БЮТ і на Київщині та в столиці, яка за вподобаннями наближена до заходу країни, — тут голосів за Тимошенко поменшало загалом майже на 200 тисяч.
«Віктор Ющенко «перемістився» у Галичину — там його найбільша електоральна база. Це пов’язано з тим, що Ющенко на цих виборах виступив як носій національних, іноді націоналістичних ідей. Тимошенко, з більш поміркованою позицією в національних питаннях, має свою головну електоральну базу в Центрі України. І частково — на Заході», — каже Володимир Фесенко.
«Цікаве спостереження: 61% усіх своїх голосів по Україні Ющенко отримав лише у трьох західних областях: Львівській, Івано–Франківській та Тернопільській, — додає електоральний географ із США Олександр Кирєєв, який вважає українські президентські виборами найцікавішими виборами у світі в 2010 році. — Електорат Ющенка виявився навіть більш західним, ніж у Тягнибока. Адже останній отримав лише 42% своїх голосів у цих областях».
Варто зауважити, що немало прихильників Ющенка залишається також в інших західних, а також деяких центральних областях.
За підсумками голосування 17 січня, Віктор Янукович набрав на 1% голосів більше, ніж Партія регіонів у 2007–му (експерти пояснюють: це через низьку явку на виборах). Водночас лідер «синіх» «здав» на Дніпропетровщині, Запоріжжі. «Із Південного Сходу Януковича «витиснув» Тігіпко, — пояснює Олександр Кирєєв, — винятком стала хіба що Донецька область, де на минулих виборах досить багато набрала СПУ, і тепер ці голоси дісталися Януковичу. Несподіванкою стала і Чернігівщина — тут у другому турі Янукович може відстати від Тимошенко сильніше, ніж у Сумській області, що навряд чи могло здаватися можливим раніше. У Києві в Януковича особливого зростання немає, але тут майже 19% набрав Тігіпко».
Що ж до Закарпаття, то його «синє» забарвлення після першого туру політологи вважають закономірним. «По–перше, це мультикультурний регіон, де багато нацменшин. І він дуже різнорідний, з точки зору політичних уподобань, — зазначає Володимир Фесенко. — Ми ж знаємо, що там іде боротьба між різними фігурами регіонального масштабу — достатньо згадати Балогу, Ратушняка, вихідців із цього регіону, які працюють в команді Януковича, — Шуфрича, наприклад. Проте перевага Януковича в цьому регіоні — відносна. Вона виникла лише тому, що був розкол «постпомаранчевого» електорату між багатьма кандидатами та низька явка. Як воно буде в другому турі — ще побачимо».
Третє місце із 13% у виборчих перегонах Сергія Тігіпка, безумовно, — головна «новина» президентських виборів. Саме цей бізнесмен по–своєму об’єднав принаймні Схід і Південь із Центром України. Навіть кольори його кампанії показові — синій і червоний. Дніпропетровщина дала колишньому банкіру найбільше голосів — в обласному центрі він узагалі переміг у двох округах. Водночас результат екс–голови Нацбанку, показаний у столиці, взагалі робить Тігіпка найреальнішим переможцем можливих дострокових виборів мера Києва.
«Критичні настрої щодо Януковича посилюються, і те, що на Сході з’явилася певна альтернатива у вигляді Тігіпка, — думаю, це дуже добре, — розмірковує Володимир Фесенко. — Уже в найближчі роки ми побачимо й нові обличчя, і більш різноманітну партійно–політичну структуру. Електорат Тігіпка розташований більшою мірою у великих російськомовних містах — Дніпропетровськ, Одеса, Харків, Запоріжжя. Але це не полюси, це більш центристський, більш поміркований електорат, ніж електорат Януковича. Більш освічений».
«Постать Тігіпка цікава як явище, — каже заступник директора Інституту соціології НАН України Євген Головаха. — Те, що його підтримують у більшості областей, свідчить, що з’явилася «третя сила», яка б могла певною мірою об’єднати українців. Його рівень підтримки свідчить про потребу суспільства в інтеграції та змінах». Але, відзначає пан Головаха, це все ж таки потреба меншості українців. А більшість лишається консервативною і не хоче змін. Вона ще сподівається щось отримати від «старої обойми». «Утім, думаю, вже через п’ять років ми будемо більш готові до змін», — каже знаний фахівець із соціології.
З Олексієм Колісником, відомим на Волині дослідником проблем державотворення, кандидатом психологічних наук, професором Східноєвропейського університету імені Лесі Українки, розмовляли за кілька місяців до початку другого українського Майдану, в серпні 2014-го. >>
Після Революції гідності мовна ситуація в Україні погіршилася, і це відбувається тому, що уряд не представляє українську ідентичність, підтримка української мови сприймається як зазіхання на людські права російськомовних. >>
Щонайменше дивними виглядають заяви так званих «одноразових» політологів чи експертів про те, що невелика пауза пішла на користь Арсенію Яценюку, і що вже невдовзі він зможе запалати «новою зіркою» на політичному небосхилі… >>
У біографії заслуженого лікаря України Володимира Карпука є період, коли він, як кажуть, ходив у політику: був народним депутатом України від блоку «Наша Україна» у Верховній Раді 5-го і 6-го скликань, деякий час працював заступником голови Волинської облдержадміністрації з гуманітарних питань. Тобто спробував владу на смак у різних її іпостасях. >>
Цьогорічне вшанування Героїв Крут чи не вперше винесло на загальнодержавний рівень аналітичне, а не емоційне, як досі, бачення подій відомого бою. Упродовж майже 100 років українська поезія оспівує трагізм загибелі «300 студентів» і шпетить тодішнє керівництво УНР за «зраду» — мовляв, відмовилися від війська, самі сиділи в Києві, а хлопчики гинули. >>
До кінця тижня у виставкових залах Центрального будинку художника Національної спілки художників України (вулиця Січових стрільців, 1-5 у столиці) триватиме сьома Всеукраїнська бієнале історичного жанру «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників». >>
