Розходилась наша Галя

Щороку Галина Малик дивує нас, повертаючись новою гранню свого таланту. 2009–й став письменницьким рекордом — її книжки вийшли у чотирьох видавництвах: у Києві, Львові, Вінниці, Ужгороді. Звідки стільки натхнення? «Для того, щоб писати для дітей, треба просто бути щасливою людиною... Адже звідки, як не з себе, можна дістати весь той прекрасний казковий світ, якого в реальності не існує?» — пояснює письменниця.

Бути щасливим у земному вимірі — вже мистецтво (або й подвиг!). Треба бути або святим, або божевільним, юродивим. Проте можна стати творцем (за «образом і подобієм»): створювати власний світ, заселяти його персонажами, оточувати себе (та їх) потрібними й приємними речами та ще й обнести той світ чарівним колом, яке захищатиме від вторгнення чужинців.

Галина Малик ліпить своє щастя, вибудовуючи казковий світ, куди запрошує дітлахів і... дорослих, які не втратили дитячої щирості, чесності, свободи у фантазіях, багатокольорового бачення буття. Адже у добу інформаційного прагматизму і цинізму легко втратити віру не лише у Святого Миколая, а й у казку взагалі, в її магічний вплив на нашу долю, у її здатність відновлювати творчі сили. А відтак — просто проґавити своє щастя. Як це могло статися з дівчинкою Мішеллю, коли б вона вчасно не потрапила у країну Гріфаїну, де зустріла прекрасного, мудрого й відважного короля, а сама перетворилася на принцесу (Галина МАЛИК. Принцеса Мішель і король Гріфаїни. Казкова історія. — К.:Книжковий хмарочос)

Звичайно, крім добра, є ще й зло. Куди ж без нього! І як же письменниця пропонує боротися з ним? Своїх героїв Галина Малик озброює блискучим гумором, дотепами і всілякими оригінальними винаходами. Як–от, дражнилки: «Мико–, Мико–, Микола не вмивається ніколи! Лиш на свято Миколая очі пальцем протирає»; або: «Боря—Борис хитрий як лис. Накрав грушок, сховав у мішок». Ними списані спіралеподібні стрічки, що прикрашають форзаци видання для менших дітлахів (Галина МАЛИК. Незвичайна книжка. — Ужгород: Карпати)

А от інструмент, винайдений письменницею для боротьби з дорослим хам­ством (у тій самій книжці):

«Отак починається казка:

було королівство Будьласка.

Сусіда — король

з королівства Ану

почав з ним

підступну таємну війну...

... А далі, як мовиться в казці,

забили тривогу будьласці.

Вони невідомих осіб

ловили чотирнадцять діб!

А потім ще місяців два

учили казати слова:

ПРОБАЧТЕ,

СПАСИБІ,

БУДЬ ЛАСКА...»

Чим гірше від «садо–мазохістської» методики Чуковського, який наслав горобця на страшне чудовисько Тараканища? Щоправда той хотів звірячих діточок на обід! Та Галина Малик й у подібному випадку пропонує пацифістські інструменти...

Лвівське видавництво «Аверс» надрукувало симпатичну книжечку у зворушливому квазі–коміксовому художньому оформленні Юрія Крукевича: Галина МАЛИК. Мандри і подвиги хитромудрого переможця дванадцятиголового змія Лицаря Горчика, його банконосця Третього Зайвого та Красуні Каролі. Тут хитромудрий Горчик переміг багатоголового Змія–маніяка (що смакував красунями на сніданок) за допомогою скотчу! А зграю клонів–людожерчиків розділив на дві команди й запропонував змагання: хто кого швидше з’їсть. Внаслідок Бабу Ягу в джинсах, із пірсінгом і татуюванням перетворив на ніжну й турботливу маму... І ще багато інших подвигів утнув. Власне, по всій книжці розсипані дотепні натяки, які втішать не лише малечу, а й батьків. Наприклад Блакитно–Помаранчеве королівство, де відбуваються вибори, а за головну зброю прихильників кандидатів правлять воронячі яйця. І таке на кожній сторінці.

Пригоди дівчинки Алі вінницьке видавництво «Теза» надрукувало вже у третьому томі: Галина МАЛИК. Третя подорож Алі. А до книжки додали аудіо–диски з іграми (розробка студії «РУМБАМБАР» у Львові), що дозволяють юному читачеві брати участь у подіях. На вересневому Форумі видавців у Львові німецькі видавці цмокали язиками і казали, що якраз думають над тим, як подати на електронних носіях їхню літературу для дітей, аби не просто стрілялки, — а ви, мовляв, уже придумали.

Кожного року Закарпаття чим далі посуває регіональних лідерів українського книжкового ринку — Харків, Львів, Одесу. Росте список авторів, чиї твори отримують відзнаки «Книжки року». Одна Галина Малик чого варта — власноруч заповнює проблемні ніші у секторі видань для дітей, які вона сама й окреслила: «У минулорічному репертуарі мало українських авторів. Натомість — переклади. Особливо не вистачає книжок для підлітків, адаптаційної літератури. Сатири взагалі немає». Ще один закарпатець, наш експерт і письменник Олександр Гаврош, перевагу у кількості перекладних книжок пояснює так: «Знаю, як важко видавцеві наважитися друкувати сучасного українського автора. Брак розкрутки. Якщо видавець видасть «Гаррі Поттера», він гарантовано матиме прибуток. А друкуючи вітчизняного та ще й маловідомого автора, видавець ризикує отримати на виході самі збитки...»

Проте й Гаврош, і Малик власною творчістю довели, що вітчизняним видавцям варто ризикувати. Бо тоді вони мають шанс відкрити широкому світові українських Марків Твенів та Льюїсів Керролів.

Галина РОДІНА