Скульптор Кобзаря

За лаконічним іноземним Лео Мол криється українське ім’я — Леонід Молодожанин. Народжений на Хмельниччині, іноземцем він став наприкінці 40–х років, коли збирався оселитися в Канаді. Прізвище Молодожанин мало надто багато складів і було важким для сприйняття в нових краях. А Лео Мол — звучало зрозуміло й артистично. До речі, професія «скульптор» не надто сподобалася міграційному службовцю, який повідомив українцю, що Канада потребує фермерів, а не художників. За кілька десятиліть цей іммігрант прославив Канаду.

Життя Леоніда Молодожанина схоже на долі багатьох українців, які народилися на території Західної України на початку минулого століття. Молодожанин походив із села Полонне, що на Хмельниччині. Місцевість була багата на глину, а батько Леоніда був гончарем, тому хлопець із дитинства вивчав премудрості цієї професії. У 15 років Леонід подався до Відня, щоб вивчати живопис, через кілька років переїхав у Берлін, де працював асистентом скульптора Франса Клімша. Завдяки рекомендаціям останнього Молодожанина прийняли в Берлінську академію мистецтв. Крім таланту, очевидно, Молодожанин був цілеспрямованою й амбітною людиною. Тікаючи з повоєнної Німеччини на захід, він осів у голландському містечку, де отримав керівну посаду на маленькій фабриці з виробництва кераміки. Коли фабрика почала приносити прибутки, у Молодожанина з’явилася можливість навчатися в Гаазькій академії.

У Канаді скульптор уже під іменем Лео Мола опинився на порозі 1949 року — з Європи його вигнала блокада Берліна 1948–го: Молодожанин боявся, що знову опиниться у пастці війни. А Канада здавалася найоптимальнішим варіантом: там були українські друзі, які на перший час могли надати підтримку, а дружина Лео Маргарет вільно володіла англійською. Подружжя оселилося у Вінніпезі і скоро придбало там власний будинок. Відтоді Вінніпег став новим домом для українця. Спочатку Лео Мол декорував церкви, потім почав виготовляти керамічні фігурки на канадську тематику, що дозволило йому увійти в мистецькі кола Вінніпегу.

Світову славу канадському скульптору українського походження принесли пам’ятники відомим особистостям: Тарасові Шевченку (у Вашингтоні, Буенос–Айресі та Санкт–Петербурзі), американському президентові Дуайту Айзенхауеру, канадському прем’єру Джону Діфенбейкеру, понтифікам Павлу VI, Івану XXIII, Івану–Павлу II, королеві Єлизаветі ІІ, кардиналам Сліпому й Тіссерану, він створив надгробний монумент Іванові Багряному у Новому Ульмі в Німеччині...

Володар багатьох нагород, Лео Мол у 1992 році отримав чи не найбільший знак свого визнання: у Вінніпезі відкрили його іменний парк — Сад скульптур Лео Мола (The Leo Mol Sculpture Garden). Так місцева влада вирішила репрезентувати подарунок скульптора місту — колекцію його робіт. 300 скульптур знайомлять відвідувачів здебільшого з Україною: тут і гуцул–трембітар, і Мойсей із поеми Франка, і бандурист, і мавки. Біографи скульптора стверджують, що Лео Мола не можна просто назвати улюбленцем долі, його козирі — наполеглива і вперта праця. Коли відхилили його замальовки вітражів для греко–католицького собору святих Володимира і Ольги у Вінніпезі, Лео Мол 10 років чекав на наступне замовлення, тепер собор прикрашають 90 вітражів його роботи. Скульптури Леоніда Молодожанина зберігаються у багатьох приватних та державних колекціях. В Україні його твори є в київському музеї Тараса Шевченка: у 1992 та 2007 роках скульптор особисто передав їх у дар Україні. Помер Лео Мол 4 липня 2009 року.

«Кар’єра Лео Мола — це екстраординарна історія успіху. Поєднавши великий талант і цілеспрямованість, він здобув славу, що вийшла за межі Канади. Можна тільки припустити, яких висот досяг би Лео Мол, якби оселився у великому світовому центрі», — писав канадський історик мистецтв Поль Дюваль. Можна тільки припустити, якого скульптора втратила б Україна, якби Молодожанин не покинув її — як не парадоксально це звучить.