Я одержав цей лист як відгук на мої публікації в «Україні молодій». Прошу редакцію газети надрукувати принаймні скорочений варіант цього послання від товариша–політв’язня.
Шановний Степане Ільковичу, з глибокою вдячністю сприйняв я вашу принципову громадянську позицію стосовно посягання Ю. Тимошенко (особливо небезпечної політичної шахрайки) на найвищу посаду в державі.
Про аморальність Тимошенко у мене не залишалося і щонайменшого сумніву ще з весни 2006 р. (після її перебування в Черкасах у березні перед виборами до Верховної Ради). Саме з того часу я й почав, як кажуть, бити на сполох, попереджаючи політиків, до яких звертався листами, про небезпеку від їхнього необачного політичного вибору.
Звичайно, я не дуже сподівався, що зможу переконати «юлелюбів» у тому, що Тимошенко (людина патологічно брехлива і надзвичайно злодійкувата) ганьбить Україну, принижує й ображає честь і гідність кожного чесного громадянина суспільства...
Не можу уявити собі більшої образи для України, більшого її приниження, коли «газова принцеса», яка вже стала символом корупції, яка зробила так багато для формування негативного іміджу України в усьому світі, посяде президентське крісло!
А що тоді робити чесним людям, які не можуть і не хочуть пристосовуватися до такої ганьби, не можуть і не хочуть терпіти таку образу?
Та хай би хтось із «юлелюбів» спробував якось пояснити роль Ю. Тимошенко в тому епізоді, про який нагадує у своїй книзі «После майдана...» Л. Кучма. Коли П. Лазаренко повзав на колінах і перед Кучмою, і перед Черномирдіним у кабінеті на дачі в Заліссі, вимолюючи прощення («Батьку, прости! Батьку, прости!»)... А «в предбаннике ожидала результатов встречи Юлия Владимировна Тимошенко». Та сама тигрЮля, яка весь час наголошує, що жодних ділових стосунків із П. Лазаренком у неї бути не могло. Тоді як же вона потрапила «в предбанник», з якою метою там опинилася?.. А чому б їй самій не поділитися з людьми про результат «воспитательной встречи»? А людям не просто цікаво про це знати — люди повинні бути переконаними у моральній бездоганності кандидата на високу державну посаду.
І чому тигрЮля так панічно боїться правди, чому вона її приховує? Чому відмовилася давати свідчення в судах Москви, в судах США (10 років уникаючи поїздок до США, боячись арешту)?
Відомо, що будь–яка чесна людина завжди вибере позицію встановлення істини. Але страх відповідальності за скоєні кримінальні злочини примусив її наплювати на це моральне правило.
Не думаю також, що всім тим людям, які сьогодні агітують за Тимошенко (Л. Кравчуку — довіреній особі, зіркам естради, народним артистам, представникам інтелігенції...) захочеться, хоч би на мить замислившись, відповісти своєму власному сумлінно за свій бездумний безвідповідальний вибір.
Звичайно, у них є право вірити, довіряти і помилятися... Та якби всі ці авторитетні люди були щирими у своєму виборі, то у них зараз є можливість спробувати спростувати оцінки і факти юридичних експертів про кримінальні злочини Тимошенко.
У своєму листі я не торкаюсь суті кримінальних справ Тимошенко — торкаюсь лише моральної сторони і переконаний: Тимошенко — особа аморальна! І хочу повторити знову: посягання Тимошенко на президентське крісло — виклик суспільній моралі.
Минає 27 рокiв, коли в карцерi табору ВС–389/36 Пермської областi в нiч iз З на 4 вересня помер Василь Стус, вдруге арештований у травнi 1980 року i засуджений до десятирiчного ув’язнення та п’яти рокiв заслання. Незважаючи на протести і вiдмови Стуса, на судi був присутнiй призначений КДБ захисником адвокат Медведчук, який у своїй промовi сказав, що всi злочини Стуса заслуговують на покарання... >>
Постать Віктора Ющенка не є такою невиразною та мілкою, як багато хто з нас намостився малювати (будьте певні — фарбів і пензлів вороженьки готові надати «безкоштовно»). >>
Дорога редакціє, хочу висловити свої думки стосовно того, як удалося Ю.Тимошенко «зіграти» на національних та ностальгійних почуттях. Як зазначають спеціалісти з електоральної психології, рядовий виборець зовсім не є витонченим читачем політичних текстів. Більше того, у нього, як правило, немає жодного бажання читати їх. Він бере лише верхній шар інформації, причому підпорядковує її своїй логіці, своїм уявленням про те, що намагається йому сповістити політик. Дуже часто виборець і зовсім не сприймає послання політичного кандидата, а будує його образ з «уривків» інформації, яку він сприймає на емоційно–почуттєвому рівні. >>
Вичерпавши всі можливі засоби достукатися до Вашого «червоного серця», звертаюся ось таким чином - через газету «Україна молода». Сподіваюся, що хоч так Ви, нарешті, отримаєте моє «дружнєє посланіє». >>
Юлія Володимирівна Тимошенко стала свідомою українкою, коли була вимушена відмежуватися від опального Лазаренка - швидко вивчила українську мову, організувала партію «Батьківщина», продемонструвавши свої здібност та енергію. >>
