Фраза, винесена у заголовок, — це назва пісні, у якій переосмислюється біблійна притча про багача, котрому важче увійти в Царство Небесне, ніж верблюду протиснутися у вушко голки. Простим поетичним текстом передана всім відома народна мудрість, яку проте не зайве ще раз пригадати: «Коли прийде смерть по душу — нельзя откупиться, Махне косой, ступай за мной, полно суєтиться. Все багацтво, всі розкоші складаєш у суми, Кому вони дістануться — нема в тебе думи».

Мистецький детектив — одна з найбільш вдячних форм організації художнього тексту. Гадаю, маю право казати це як професіонал. Витвори мистецтва найбільшою мірою надаються на роль матеріальних об’єктів покладання духовного змісту. А якщо письменник ще й демонструє знання, якого не мають рядові читачі — мистецький ринок (як аукціони, так і чорний), технології вироблення й підробки, знання реалій Середньовіччя, коли вироблялися найзагадковіші малярські шедеври — до його книги виникає особливе зацікавлення навіть у колах тих, хто нібито ніколи не цікавився гостросюжетною літературою, або принаймні публічно демонструє зневагу до цього жанру.