Українські «праймеріз»

      «Столична» область — це особливий регіон. Київщина живе по суті окремо від свого центру, і поки в головному місті України відбуваються вирішальні баталії політичних сил, загострюється протистояння впливових лідерів та постатей і ставиться на карту доля всієї держави, зовсім поряд можуть відбуватися свої, абсолютно інші, політичні драми. І навіть несподівані для багатьох «центральних» політиків результати парламентських виборів-2002, коли «сусіди» столиці, попри фактично безроздільне панування в області вірного Банковій «клану» Засух, жорсткий адміністративний ресурс і неприємності, якими їм погрожували місцеві «князьки», висловили підтримку «Нашій Україні», не примусили декого замислитися над тим, що тривожний дзвіночок «навколостоличного» голосування для нинішнього «режиму» може перетворитися на заупокійний дзвін.

      Та дарма у прагненні охопити своєю діяльністю і схід, і захід, і південь України важливість найближчого до столиці регіону часом недооцінюють не лише провладні, а й деякі опозиційні політики, адже Київщина ще скаже своє слово. Вона вже його каже. Що й продемонстрували установчі збори обласного осередку громадського об'єднання «За Україну! За Ющенка!», на яких мешканці різних куточків регіону засвідчили: Київська область довіряє Вікторові Ющенку. Не просто Ющенкові як політичному лідерові або керівникові певної сили, а саме Ющенкові — як людині, що здатна вивести Україну з прірви.

      Збори, на які з'їхалися 203 делегати з 25 районів Київщини, розпочалися з виступу відомого народного хору «Гомін» на чолі з його незмінним диригентом Леопольдом Ященком. Що символічно, адже цей хоровий колектив, ровесник незалежності, асоціюється з громадською активністю людей: «Гомін» був створений саме за народною, неофіційною ініціативою, «знизу», і відтоді співаки хору Ященка беруть участь у всіх визначних для долі України подіях.

      Пізніше зібрання «ЗУЗівців» привітав і освятив отець Володимир, настоятель Покровської церкви (УПЦ КП) — одного з найпрекрасніших храмів доби українського бароко, який, напевно, бачив кожен, хто бував у Києві на Подолі. «Любов до Батьківщини логічно випливає з любові до батька й матері, — вважає святий отець. — Наші діти мають усвідомлювати, що їм виростати воїнами».

      Утім об'єднання «За Україну! За Ющенка!» зовсім не схоже на військову організацію. Хоча тим, хто приєднується до його лав, боротися доводиться щодня — за Україну, за її майбутнє, за кращу долю для своїх дітей. Проте й військових серед делегатів було таки чимало. Насамперед через те, що законодавство нашої держави забороняє військовослужбовцям вступати до політичних партій, дозволяючи членство у громадських організаціях. Однак серед армійців є чимало тих, кому не байдужа доля своєї Батьківщини, доля української армії, тих, хто не згоден із розформуванням боєздатних частин під вивіскою «реформи Збройних сил». Саме такі захисники Вітчизни і вступають до «ЗУЗЮ». Зрештою, військова форма дозволяє людині гостріше відчути свою причетність як до інтересів держави, так і до занепаду державних інституцій.

      Уже знайомий читачам «України молодої» Анатолій Семенюк, якого установчі збори обрали головою правління, тобто виконавчого органу обласного осередку, оголосив, що на сьогодні заяви про вступ до організації подали вже 3,5 тисячі осіб. У порівнянні з іншими областями це небагато, але, на думку пана Анатолія, ідея об'єднання «За Україну! За Ющенка!» на Київщині ще «має визріти». «Зрештою, люди елементарно мають довідатися, куди нести заяву і що це для них буде означати», — пояснив Анатолій Семенюк і запевнив, що така інформаційна робота вже ведеться.

      Петро Германчук, що мешкає у напіввідселеному Поліському районі Київщини, — один із тих, хто дізнався про збори випадково, а тому не став делегатом. За 100 кілометрів він приїхав до Києва «на удачу», за власні кошти. З «окаючим» поліським акцентом Петро розповідає про страшний занепад, у якому зараз перебувають так звані «призонівські» села — ті, що опинилися на межі із зоною відчуження. «Хоч наш районний начальник тепер і керує на всю Київську область, а про нас усе одно забули, — скаржиться поліщук. — Янукович щодня бреше, що ми живем лучше, проз нас на Чорнобильську зону їздять усе кращі урядові авто, а «гробові» як не платили, так задержують і тепер». До опозиційної партії Петро Германчук вступати не хоче хоча б тому, що навіть у заселеній частині Поліського району партій немає взагалі, а от до «ЗУЗЮ» збирався написати заяву одразу після завершення зборів.

      Один з ідейних натхненників об'єднання, народний депутат Петро Ющенко у своєму виступі нагадав, що на парламентських виборах за «Нашу Україну» проголосували понад 7 мільйонів виборців, а політичні партії, які входять до блоку, тепер об'єднують тільки 150 тисяч осіб. На думку Петра Андрійовича, така «величезна невідповідність» дозволить залучити до громадського об'єднання значну кількість активних, небайдужих людей. Між іншим, у кількісному вимірі об'єднання «За Україну! За Ющенка!», у лавах якого наразі теж налічується 150 тисяч небайдужих, уже наздогнало «НУ», але продовжує стрімко зростати далі.

      Головою Київського обласного осередку «ЗУЗЮ» делегати обрали народного депутата Євгена Жовтяка, голову обласної організації УНП. І такий вибір, мабуть, було нескладно передбачити, адже пан Євген добре відомий на Київщині не лише своєю активною політичною та громадянською позицією, а й безкомпромісним протистоянням зі ставлениками влади (читай — Кучми й компанії). Під час минулих виборів до Верховної Ради нинішній керманич обласних «ЗУЗівців» запам'ятався не лише мешканцям регіону, а й усій Україні, виборовши перемогу в жорсткій боротьбі з ректором Податкової академії, на виборчу кампанію якого був кинутий не лише податківський і «студентський» ресурс (це коли студентів організовано відвозять на потрібні виборчі дільниці й указують, навпроти якого прізвища ставити позначку в бюлетені), а й увесь арсенал брудних технологій, вигаданих владою для нищення конкурентів від опозиції.

      І хоча Євгеновi Жовтяку немає коли й угору глянути, виконуючи депутатські та партійні обов'язки, однак вiн не вбачає конфлікту в тому, що його обрано ще й головою обласного осередку «За Україну! За Ющенка!». «Ми, політики, маємо досвід створення громадських організацій, і цей досвід допоможе тисячам мешканців нашої області об'єднати свої зусилля, — вважає пан Євген. — Окрім того, цілі Української народної партії і «ЗУЗЮ» повністю збігаються».

      Об'єднання такої величезної кількості часом абсолютно далеких від партійної діяльності людей, за словами Жовтяка, дає підстави сподіватися на те, що в майбутньому всі прогресивні патріотичні сили теж об'єднаються принаймні у кількох політичних структурах. І таким чином вдасться подолати подрібненість українського політичного спектра. «Ми самоїдство спалимо в корінні, ми випалимо розбрат, як осот, і явимося світові єдині, з високочолим іменем — народ, — пригадує новообраний голова «ЗУЗівців» Київщини слова видатного українського поета, комуніста Бориса Олійника, додаючи, — і в цьому я можу погодитися навіть з автором цих рядків, членом КПУ».

      Поки переговори про створення єдиної опозиції відбуваються на «захмарному рівні», в парламенті, знизу, з ініціативи самих людей наростає хвиля, яка може примусити політиків швидше забути свої вузькопартійні інтереси, домовитися і підтримати найбільш вірогідного кандидата від об'єднаних сил — Віктора Ющенка. І вступ до громадського об'єднання «За Україну! За Ющенка!» перетворюється на такі собі українські «праймеріз», де, як і у США, люди задовго до голосування декларують свою політичну позицію, обираючи кандидата у президенти від опозиції. Якоюсь мірою цей процес є свідченням недовіри до традиційних маленьких політичних партій. Зрештою, на виборах восени буде обрано Президента України, а не лідера однієї із сотні «квартирного рівня» політичних сил.