Олена Підгрушна: Із подругами по збірній вишиваємо. Але не рушники на посаг

Біатлон є тим видом спорту, від якого українські вболівальники завжди можуть очікувати о цій зимовій порі приємних результатів. Наша збірна — передусім її жіноча половина — звично є однією з провідних у світі. Цього сезону до високих результатів сестер Семеренко та Оксани Хвостенко несподівано долучилася Олена Підгрушна, яка в суботу відсвяткує свій 23–й день народження. Уже на першому етапі Кубка світу у шведському Остерзунді Олена тричі потрапляла до першої десятки — два рази в індивідуальних гонках та ще раз — в естафеті. Перед Новим роком спортсменка на кілька днів завітала до рідного Тернополя — там її і знайшов кореспондент «УМ».

«У Святвечір буду бігти естафету»

— Олено, як часто випадає нагода заїхати до рідного міста у змагальний період?

— Таке буває рідко. Нас не було два місяці в Україні, тепер заїхали додому на неповний тиждень, після чого будемо ще три місяці на змаганнях і зборах. Новий рік і Різдво відсвяткуємо збірною за кордоном. Якраз на Святвечір матимемо естафету в Обергофі — так само, як і минулого року.

—  Із перших етапів нового Кубка світу ви почали показувати свої найвищі особисті результати за всю кар’єру — десяте місце в індивідуальній гонці та сьоме — у спринті. Такий старт був для вас несподіванкою?

— Зрозуміло, що ці показники мене тішать, а найбільше — результати в Остерзунді. Від першого етапу точно не очікувала, що потраплю в десятку на будь–якій із гонок, і для тренерів це теж стало сюрпризом. Тим більше, що попередній сезон узагалі був для мене дебютним на «дорослому» рівні.

Визнаю, що я й досі припускаюся багатьох помилок, які треба виправляти, адже без них можна було б виступити ще краще.

— Тепер тренерський штаб і просто вболівальники покладатимуть на вас додаткові сподівання. Чи відчуваєте психологічний тиск перед майбутніми змаганнями?

— Тренери від усіх спортсменів у збірній очікують найвищих результатів, адже наша команда — серед лідерів. Особисто я завжди намагалася й надалі буду старатися пробігти дистанцію якнайшвидше, показавши все те, на що здатна.

— Чи отримали ви після успішного результату у Швеції якесь матеріальне заохочення?

— Біатлоністи за успішні показники мають преміальні від Міжнародної федерації біатлону, які виплачуються незалежно від нашої спортивної зарплати, — ось і все.

«На Олімпіаді хочу змагатися в усіх гонках»

— У грудні на базі збірної в Тисовці мав відбутися чемпіонат України, але його довелося скасувати через те, що не було снігу. Ви збиралися виступити на цих змаганнях?

— Я не планувала тут стартувати, адже перед сезоном у спортсменів була домовленість із тренерським штабом: якщо потрапляємо до двадцятки кращих на якомусь з етапів Кубка світу, нас відбирають на Олімпійські ігри та звільняють від домашнього чемпіонату. На першості України мали визначити інших претендентів на поїздку до Ванкувера, але оскільки старти перенесли на березень, то остаточний склад делегації біатлоністів до Канади визначатимуть у якийсь інший спосіб. Усе має бути вирішено після етапу в Рупольдингу.

— В яких гонках Олімпіади братимете участь?

— Це поки не відомо, адже останнє слово буде за тренерським штабом. Хотілося б спробувати свої сили в усіх дисциплінах.

— Як використали перерву між змаганнями?

— Коли була в Тернополі — теж підтримувала форму. Цікаво, що коли в Тисовці майже повністю розтанув сніг, у мене вдома можна було повноцінно тренуватися. Ми тут займаємось на базі в селі Підгороднє.

— Інші збірниці перед Новим роком теж роз’їхалися по домівках?

— Не всі. Валя Семеренко деякий час залишалася в Тисовці з чоловіком, який входить до складу збірної з лижних гонок. А ось її сестра Віта та Оксана Хвостенко змогли відпочити удома.

«До гір треба акліматизовуватись»

— Олено, минулого сезону ви демонстрували добру влучність на етапах Кубка світу, але не завжди підкріплювали її відповідною швидкістю на дистанції. Певно, ви в міжсезоння серйозно попрацювали над фізпідготовкою, якщо зараз маєте помітний поступ?

— Я однаково намагаюся вдосконалити і швидкість, і влучність. Стрільбу в біатлоні можна «відточити» лише за умови постійного тренування на стрільбищі. Можна стріляти швидко, але з промахами, а можна точно й «чисто». Мені приємніше залишитись без промахів, хай навіть я пробуду на позиції на п’ять секунд більше, аніж бігтиму штрафне коло.

— А хто в жіночій збірній зараз є найвлучнішим? Враховуючи не тільки показники на етапах Кубка світу, а й на тренувальних зборах?

— Так одразу важко сказати, бо показники у мене та дівчат варіюються залежно від місця проведення змагань чи зборів. На початку сезону, коли ми тільки підходили до першого етапу, я стріляла чи не найгірше в команді. Було важко сконцентруватися на рубежі, рідко коли відпрацьовувала без промахів. Віта Семеренко була найвлучнішою серед нас. Тепер почалися змагання, і вже в мене результати у стрільбі стали дещо кращими. Це не сталий показник: він постійно змінюється, на нього можуть впливати чимало чинників. Те ж саме стосується і швидкості на дистанції.

— Ознака нестабільності: після успіхів в Остерзунді був невдалий для нас етап у Хохфільцені...

— Австрійський етап Кубка світу проходив у горах. Після рівнинної Швеції нам треба було п’ять–шість днів на акліматизацію, і саме на кінець цього терміну припали спринт та гонка переслідування. Уже на естафеті ми призвичаїлися до умов і пробігли краще. Як я вже казала, на кінцевий результат впливають не лише вміння чи здібності спортсмена.

«Хочеться, щоб удома чекали не лише батьки й тренер»

— Олено, багато збірниць уже влаштували своє сімейне життя. Як із цим ситуація у вас?

— Із сімейним життям у мене туго (сміється) — наразі можу повністю зосередитись на тренуваннях і змаганнях. Утім вважаю, такою є доля професійного спортсмена: на першому місці для нас має бути робота, а інші радощі життя відходять на другий план.

— На вашу думку, як саме сім’я впливає на кар’єру спортсмена?

— Певна, що сім’я та дитина спорту не завада. Навпаки — вони мали б вносити якесь заспокоєння, адже приємно знати, що тебе хтось чекає вдома. Хотілося б, аби на мене теж хтось отак чекав. Але поки це лише батьки і тренер (сміється).

— У збірній із ким найбільше товаришуєте?

— Із Інною Супрун та Ніною Карасевич. Із ними займаємось вишиванням у вільний від тренувань та змагань час. Робимо не рушники на посаг, як інколи дехто жартує, — вишиваємо картини (сміється). Уже назбиралась чималенька колекція наших робіт.

— То, може, влаштуєте виставку?

— Було б добре таке організувати... Але мої картини в Тернополі, роботи Супрун — у Сумах, Карасевич відвезла своє шитво до Києва. А збирати все в одному місці — марне витрачання часу, як на мене.

«Авторитетів для мене не існує»

— А як у Тернополі, де ви народилися, можна стати біатлоністкою?

— Треба, щоб пощастило. Колись, як була ще зовсім маленькою, побачила по телевізору змагання з біатлону, і вони мені дуже сподобались. Тоді якраз виступала наша славнозвісна спортсменка Олена Зубрилова. І досі пам’ятаю, що в один день вона фінішувала другою, а на наступний — перемогла. А через деякий час до моєї школи зайшов тренер, який шукав бажаючих займатися біатлоном. Я довго не роздумувала — отак десь із п’ятого класу потрапила у спорт.

— Ви згадали про Зубрилову, яку в збірній України вже не застали. Чи можна її назвати вашим кумиром?

— Я знайома з Оленою і поважаю її як спортсменку. Однак кумиром її назвати не можу. Не назву вам і якихось інших імен. Авторитетів у спорті для мене немає.

— А це правда, що незабаром ви отримаєте офіцерське міліцейське звання?

— Я за освітою педагог, але зараз навчаюся у Львівській школі міліції, після чого маю здобути звання лейтенанта. Наприкінці березня закінчиться останній етап Кубка світу, одразу після нього поїду складати іспити, тож погони мені видадуть у квітні.

— Готуєтесь до екзаменів? Чи вам як знаменитості викладачі допоможуть?

— Буде видно. Усе таки сподіваюся на розуміння щодо моєї зайнятості у збірній. Але ж і зовсім непідготовлена теж не приїду.

ДОСЬЄ «УМ»

Олена Підгрушна

Майстер спорту міжнародного класу з біатлону

Народилася 9 січня 1987 р. у Тернополі.

Срібна призерка етапу Кубка світу 2009 р. у Рупольдингу (естафета), бронзова призерка чемпіонату світу серед юніорів та юнаків 2006 р., срібна призерка чемпіонату Європи 2007 р. серед юніорок.

Закінчила Тернопільський національний педагогічний університет (викладач фізичної культури і спорту).

Виступає за спортивне товариство «Колос».

Перший і нинішній тренер — Ігор Починок. Тренер — Євген Колупаєв.

Зріст — 175 см, вага — 70 кг.

Захоплення — вишивання.

Незаміжня.