Платіть, бо збанкрутуємо!

Позавчора Україну ледь не втягнули до чергової російсько–європейської паливної війни — на цей раз нафтової. Москва вперше використала так званий меморандум про механізм раннього попередження — і повідомила країнам ЄС про можливе припинення транзиту нафти через територію України до Словаччини, Угорщини та Чехії. Мотивація — мовляв, Україна намагається змінити умови транзиту своєю територією і тому з’явилася загроза перекритого вентиля. Заява викликала гостру реакцію з боку Словаччини, але вже вчора ввечері компанії «Укртранснафта» та російська «Транснєфть» оприлюднили спільну заяву: сторони про все домовилися і небезпеки порожньої труби не існує. Домовленість підкріпила телефонна розмова міністра міністра палива та енергетики України Юрія Продана зі своїм російським колегою Сергієм Шматком.

Умови компромісу широкій публіці не оприлюднили, але, за неофіційними даними, Україна вимагала підвищення тарифів за транспортування, перехід в оплаті з долара на євро, а також запровадження принципу «качай або плати» (такий принцип існує у газових україно–російських домовленостях). І, за нашими даними, домоглася свого у щонайменше двох пунктах: тариф підняли на 25% та сторони перейшли у розрахунку на європейську грошову одиницю.

«Проблема із транзитом нафти територією України досить гостра: його обсяг постійно зменшується, а затрати постійно зростають, — пояснив «УМ» президент Міжнародного енергетичного Q–клубу Олександр Тодійчук. — За останні два роки ми втратили 25% завантаженості наших трубопроводів. У грошовому вираженні втрати України є більшими, ніж на перекачуванні газу». За словами експерта, проблема існує значно глибше, ніж ми про неї знаємо. Так, росіяни завершують будівництво Балтійської трубопровідної системи (БТС–2) із порту Приморський на захід, яке критикує багато спеціалістів. Його пуск «забере» у нафтогону «Дружба» щонайменше 50—60 млн. тонн сировини. «То ж ще одне завдання росіян — дискредитувати наші транзитні можливості і таким чином показати, що будівництво БТС–2 — річ безальтернативна», — продовжує Олександр Тодійчук.

Україна ж у цьому конфлікті знову опинилася у ролі того, хто доганяє. Наші чиновники самі долили олії до вогню, адже перемовини з росіянами про умови транзиту вони мали завершити до 1 липня. Натомість той факт, що делегація поїхала до Москви за кілька днів до Нового року, додав нервого напруження у розмові. Але найголовніше, Україна досі не має стратегію розвитку своєї нафто– і газотранспортної галузі. Світ змінює правила гри, а ми виявляємося до них не готовими. «Постійно підвищувати тарифи ми не зможемо, — заявляє експерт, — доведеться діяти іншими шляхами».

ДО РЕЧІ...

Одна «труба» — добре, а дві — краще!

Найкращий, хоча і не найдешевший шлях забезпечення енергонезалежності — диверсифікація джерел надходження палива. Яскравий приклад — події цього року у Чехії. Росія, у відповідь на згоду розмістити на території Чехії елементи американської системи ПРО, знизила на четверть обсяги постачання нафти до цієї країни. Але чехи мали 90–денний запас сировини та можливість отримувати її з інших джерел. Спрацювали оперативно — і ціна нафти на внутрішньому ринку навіть не змінилася. Побачивши таку ситуацію, Росія одразу ж погодилася повернутися до попередніх обсягів продажу.