Не Олімпіадою єдиною

29.12.2009

Підбиваючи підсумки, у спорті часто зважають на значимість результатів у проекції на головні старти чотириріччя — Олімпійські ігри. І якщо для зимових видів спорту 2009–й був роком підготовки до Ванкувера, то для літніх — післяолімпійським. Утім ані неспішний підхід до піку форми «зимовиків», ані перепочинок після Пекіна «літніх» спортсменів не вплинули на доволі високу успішність результатів наших співвітчизників на найпрестижніших змаганнях. Досить сказати, що лише в олімпійських дисциплінах за останні 365 днів українці здобули 21 медаль чемпіонатів світу та 54 — чемпіонатів Європи.

 

Попереду всієї України

Переможну ходу українці продовжили в боротьбі й фехтуванні, підтвердивши міцність своїх позицій у цих видах.

Жіноча команда шаблісток в складі Ольги Харлан, Олени Хомрової, Галини Пундик та Ольги Жовнір додала до звання олімпійських чемпіонок титули чемпіонок світу й Європи в командних змаганнях. Крім того, в Анталії Харлан здобула першу індивідуальну медаль планетарних форумів — срібну, а Пундик привезла із Пловдива континентальну «бронзу». Приємною несподіванкою стало третє місце «на світі» серед дорослих шпажисток молодої львів’янки Анфіси Почкалової, котра в 2009–му отримала «бронзу» і серед юніорок.

Борці вільного стилю на чемпіонаті світу в Данії обмежилися тільки бронзовими медалями, зате аж п’ятьма. Назбирали їх Людмила Балушка (стала ще й переможницею Кубка світу в ваговій категорії до 48 кг), Олександра Когут (51 кг), Ганна Василенко (59 кг), Ібрагім Алдатов (до третьої нагороди на світовому форумі додав «срібло» Європи в вазі 84 кг), Василь Федоришин (здобув ще й європейську «бронзу», 60 кг).

У році, що минає, спортсмени відзначилися кількома історичними для держави досягненнями. Уперше за 18 років незалежності України на найвищу сходинку п’єдесталів чемпіонатів світу піднявся наш дзюдоїст — 22–річний киянин Георгій Зантарая. Цим же може похвалитися й жіноча четвірка парна з академічного веслування. «Золотий» тріумф кували Світлана Спірюхова, Тетяна Колесникова, Анастасія Коженкова та Яна Дементьєва. До того ж дівчата стали ще й чемпіонками Європи, а Зантарая у вазі до 60 кг на континентальному форумі був другим.

Принагідно відзначимо колег лауреатів «по зброї». Дзюдоїстка Марина Прищепа (78кг) отримала «срібло» як на чемпіонаті світу, так і на чемпіонаті Європи. Не було рівних на континенті нашій чоловічій четвірці парній із академічного веслування в складі Геннадія Захарченка, Володимира Павловського, Костянтина Зайцева, Сергія Гриня.

Сила й розум — є

Традиційно привертали до себе увагу всього світу українські боксери. Щоправда, кількість наших чемпіонів світу серед професіоналів зменшилася до чотирьох. У компанії «колишніх» до Володимира Сидоренка, котрий втратив пояс у легкій вазі роком раніше, приєднався Андрій Котельник. Але обидва рішуче налаштовані повернути собі втрачені титули.

Натомість продовжили домінування в суперважкій вазі брати Клички. Уже 38–річний Віталій, тріумфально повернувшись на професіональний ринг у 2008–му, у нинішньому сезоні тричі захистив свій титул WBC, а Володимир нікому не дав шансів доторкнутися до поясів IBF і WBO. Але додати до цієї колекції ще одне престижне звання — найкращого за версією WBA — хлопцям поки що не судилося, бо не вдалося організувати бій із Миколою Валуєвим.

Тепер же доведеться домовлятися з балакучим британцем Девідом Хеєм, бо він переграв російського велетня за очками. Минулого року кожен із братів уже підписував контракт на поєдинок із темношкірим боксером, але Хей одного разу послався на проблеми зі здоров’ям, а другого — просто вибрав більш фінансово привабливий варіант зі «Звіром зі Сходу». Утім днями Клички дали зрозуміти, що зустріч із Хеєм не є для них самоціллю. «Ми дамо Хею третій шанс провести бій із кимось із нас. Якщо він так і не скористається ним, то, мабуть, це не дуже потрібно не лише йому, а й нам», — висловився Володя.

Зберіг звання чемпіона WBО у вазі до 69,8 кг Сергій Дзинзирук. А от четвертого українського чемпіона світу, броварчанина Юрія Нужненка (до 66,7 кг, WBA), в очному бою замінив донеччанин В’ячеслав Сенченко.

Непогано йдуть наші справи й на любительському ринзі. Василь Ломаченко з Білгорода–Дністровського до титулів олімпійського чемпіона й чемпіона Європи у категорії до 57 кг додав перше для України звання чемпіона світу з боксу. До того ж Міжнародна федерація визнала його найкращим боксером планети незалежно від вагової категорії. Також на світовій першості в Мілані Роман Капітоненко отримав «срібло» (понад 91 кг), а Олександр Усик (до 91 кг) — «бронзу».

Побачити бокс високого рівня українці могли й на власній землі — Миколаїв прийняв жіночий чемпіонат Європи. Господарі виявилися не надто гостинними, залишивши левову частку медалей на рідній землі.

До традиційного поєднання сили й розуму доклалися шахісти. На командному чемпіонаті Європи в Сербії й чоловіки, й жінки стали третіми. Представниці прекрасної статі ще здобули й бронзові нагороди на світовому форумі в Китаї.

Киянин Руслан Пономарьов дійшов аж до фіналу Кубка світу, де поступився ізраїльтянину Гельфанду. А львів’янин Василь Іванчук шокував шаховий світ заявою, що зав’язує з профі–кар’єрою. Але потім узяв свої слова назад, пояснивши їх емоційним сприйняттям поразки від маловідомого тайця, і незабаром став срібним призером чемпіонату Європи з бліцу.

Неприємним виявилося рішення кримчанина Сергія Карякіна поміняти українське громадянство на російське.

Проблиски майбутнього

Крім згаданих вище Зантараї й Почкалової, чимало наших юних спортсменів дали привід вірити, що в старших героїв є гідна зміна. 18–річна киянка Маргарита Песоцька принесла Україні дебютну, срібну, медаль чемпіонату Європи з настільного тенісу. А Яна Дем’янчук із Прикарпаття стала чемпіонкою Європи зі спортивної гімнастики у вправі на колоді.

Відзначилися й двоє молодих важкоатлетів. Львів’янин Ігор Шимечко через чверть століття після Анатолія Писаренка привіз в Україну навесні золоту медаль чемпіонату Європи в найважчій категорії (понад 105 кг), а восени — й «бронзу» чемпіонату світу. На третє місце зійшла в Кореї також і Юлія Калина з Маріуполя (58 кг).

Ще одним визначним успіхом молодих стала перемога юніорської збірної з футболу (віком до 19 років) на домаш­ньому чемпіонаті Європи, що відбувся в Донецьку й Маріуполі. Підопічні Юрія Калитвинцева здобули золоті медалі, впевнено обігравши у фіналі англійських ровесників. Нагадаємо, попередники нинішніх героїв на континентальних форумах для молоді віком до 20 і 21 року двічі ставали «срібними».

Приємним сюрпризом стало сходження на третю сходинку п’єдесталу пошани чемпіонату світу з сучасного п’ятиборства Дмитра Кірпулянського.

Вага досвіду

Звісно, молодим у нас дорога, але й без спортсменів, які вже достатньо понюхали пороху елітних турнірів, будь–якій збірній не обійтися. І ветерани також брали своє, показуючи приклад наступникам. Артем Удачин із Маріуполя вдруге став срібним призером чемпіонату світу з важкої атлетики (понад 105 кг), поступившись переможцеві з Кореї лише за рахунок більшої власної ваги.

Наша провідна грація, Ганна Безсонова, слідом за «бронзою» Пекіна–2008 здобула медаль такого ж ґатунку і на чемпіонаті світу з художньої гімнастики. Вирішивши, що в цій царині вона зробила все, що змогла, 26–річна киянка після нетривалих роздумів залишила спорт і тепер пробує себе як редактор жіночого журналу.

Таким самим бронзовим дублем відзначився представник спортивної гімнастики Олександр Воробйов. До нагород Олімпіади і світового форуму у своїй улюбленій вправі на кільцях луганчанин додав «срібло» чемпіонату Європи.

Олімпійський чемпіон у стрільбі з лука Віктор Рубан на цьогорічному планетарному форумі став третім. Крім того, харків’янин разом із Вікторією Коваль переміг у міксті, що не входить до програми Олімпіад.

Невдалим для нас вийшов чемпіонат світу з легкої атлетики — в Берліні українська збірна вперше в історії залишилася без нагород. Щоправда, існує ймовірність, що позитивно для нас закінчиться скандал із визначенням статі південноафриканки Кастер Семені. Якщо експертиза офіційно підтвердить наявність у неї чоловічих гормонів, то «бронза» в бігу на 800 м має перейти до нашої Юлії Кревсун. Героєм же турніру став ямайський спринтер Усейн Болт, котрий оновив рекорди світу в бігу на 100 і 200 м.

Трохи підсолодив гірку українську пігулку восьмиразовий чемпіон Європи з кросу Сергій Лебідь, хоча цього разу донеччанин через травму обмежився третьою позицією.

Футбол — і горе, і радість

Як завжди, окремої розповіді заслуговує «спорт номер один» — футбол. Національна збірна під керівництвом Олексія Михайличенка не змогла пробитися до фінальної частини чемпіонату світу, програвши в «плей–оф» грекам. Головного тренера ніхто офіційно не звільняв, але його контракт закінчився. Попри невиконане завдання й невиразну гру команди, Льосік хоче продовжувати працювати з «синьо–жовтими», але президент ФФУ Григорій Суркіс днями зробив офіційну пропозицію наставнику «Шахтаря» Мірчі Луческу. Також кандидатом на вакантну посаду вважається керманич «золотих» юніорів Калитвинцев.

«Шахтар» цього року змусив говорити про себе всю Європу. Спершу — вигравши в травні останній Кубок УЄФА, а наприкінці серпня — відкривши п’ятизіркову «Донбас–арену». Щоправда, трохи раніше серце «гірників» краялося від непотрапляння до Ліги чемпіонів.

В останній день літа донецький клуб здійснив найдорожчий трансфер в історії України, продавши захисника Дмитра Чигринського за 25 мільйонів євро в «Барселону».

Натомість головний конкурент «Шахтаря», «Динамо», через десять років повернув додому Андрія Шевченка, а ще й замінив одного російського тренера на другого — Сьоміна на Газзаєва.

Найважливішим для дер­жави було зберегти право на проведення чемпіонату Європи 2012 року. Спочатку УЄФА відсіяла «зайвих» — Одесу й Дніпропетровськ, а на початку грудня таки затвердила на паритетних із Польщею відносинах як міста–господарі Київ, Донецьк, Харків і Львів. Хоча справи з побудовою відповідної інфраструктури просуваються зовсім не так, як хотілося б. Утім у столиці Слобожанщини після трирічної реконструкції запрацював на повну потужність стадіон «Металіст», а новозведена «Донбас–арена» здивувала навіть експертів УЄФА. Найгірше справи зі стадіоном у Львові, але будівельники запевняють, що здадуть його вчасно.

Реконструкція НСК «Олімпійський» у Києві супроводжується скандалами. Раз по раз спливають факти нецільового використання коштів (наприклад, туалет за 262 тисячі євро), а голова комісії Верховної Ради Равіль Сафіуллін звинуватив «спортивного» міністра Павленка в брехні стосовно якості конструкцій. Анонсована наперед вартість зведення арени суттєво зросла — наразі з 1,5 до 2,1 млрд. грн. При цьому Павленко просив виділити 2,8 млрд. Конфлікти тривали й у стосунках федерації з клубами, в стані яких також стався розкол. Тому дві групи (11 і 5 команд) окремо продають свої телевізійні права. Лише під завісу року боси клубів остаточно затвердили Віталія Данилова президентом прем’єр–ліги.

Інші ігри

Упродовж року тішитися в ігрових видах спорту українцям було практично нічим. Жіноча гандбольна збірна пройшла до фінальної частини чемпіонату світу, але посіла там лише 17–те місце. Баскетболістки на європейському форумі програли всі три матчі, а чоловіки, пролетівши повз основну частину Євробаскету, взагалі ледь втрималися від пониження в класі. Після героїчного збереження прописки Валентин Мельничук подав у відставку з посади керманича команди.

Залишилися в першому дивізіоні хокеїсти під орудою Олександра Сеуканда. Йому на зміну ФХУ призначила Михайла Захарова, але білорус нехтує інтересами українців і тренує збірну своєї країни. Фактично згорнуто державну програму «Хокей України»: замість 24 льодових палаців, які мали б відкритися на цей час, зведено лише три, а працюють тільки два.

Ситуація зі спортивними спорудами взагалі залишається незадовільною. Її наслідки для плавання через те, що немає басейнів, даються взнаки вже зараз. Наразі в Україні, яка свого часу збирала по кілька медалей Олімпіад і чемпіонатів світу, лише Ігор Борисик може претендувати на нагороди престижних стартів.

Натомість радували цього року тенісисти. Жіноча збірна вперше в історії вийшла до Світової групи, чоловіки ж зупинилися за крок від еліти. Киянин Сергій Стаховський здобув другий титул ATP у кар’єрі, перемігши на турнірі в Санкт–Петербурзі. Олена Бондаренко дійшла до фіналу змагання WTA у Варшаві, та попри це поступилася званням першої ракетки України сестрі Катерині.

До Олімпійських ігор — 45 днів

Для зимових видів спорту 2009 рік був пристрілкою до Олімпіади в Ванкувері. Однак у двох олімпійських дисциплінах українки відзначилися історичними для держави медалями. Киянка Ната­лія Якушенко посіла п’яте місце в загальному заліку Кубка світу в санному спорті, зате у 36–річному віці виборола дебютну «бронзу» чемпіонату світу.

Лижниця Валентина Шевченко принесла Україні першу за 10 років, а загалом другу нагороду світового форуму — в лютому в Чехії вона здобула «бронзу» в гонці на 30 км вільним стилем. А вже в цьому сезоні, два тижні тому, 34–річна броварчанка виграла в Італії лижний марафон на 42 км. У перший день 2010 року Валя стартує на елітному турнірі «Тур де скі». Минулого разу вона була тут третьою на завершальній гонці переслідування на 9 км.

Найбільше ж медальних сподівань українців у Канаді пов’язано з біатлоном. Утім останній чемпіонат світу в Кореї не приніс підопічним Євгена Колупаєва жодного сходження на п’єдестал, як і три етапи Кубка світу вже нинішнього сезону. Щоправда, тренери не форсують підготовку, сподіваючись вивести атлетів на пік форми в лютому. Минулої ж зими наші дівчата (Олена Підгрушна, Валентина й Вікторія Семеренко, Інна Супрун) відзначилися лише «золотом» другорядного чемпіонату Європи в естафеті.

Є шанси пробитися до трійки призерів і в нашої спортивної пари фігуристів — Тетяни Волосожар і Станіслава Морозова. У їхній підготовці також були проблеми, оскільки міністерство не знаходило шляхів оплатити їхнє перебування в Німеччині. Утім днями спортивне відомство відрапортувало, що забезпечило збірну всім необхідним на сто відсотків. Сподіваємося, що на Олімпіаді, та й на наступних стартах наші спортсмени даватимуть уболівальникам чимало приводів для радості, а журналістам — для приємної роботи.

 

ВІДЗНАКА НОК

Експертна комісія Національного олімпійського комітету визнала найкращою серед усіх спортсменів України в 2009 році 19–річну фехтувальницю з Миколаєва Ольгу Харлан. Найкращим тренером року назвали її наставника — Артема Скорохода.