Про «інь» та «янь»

Український телевізійний простір поступово сегментується. Після появи каналів «за інтересами», як то музичні, спортивні, кулінарні та автомобільні, можна тепер сміливо говорити про «чоловічі». Найпершим про орієнтацію на глядача, а не на глядачку, заявив НТН, чий контент півтора року тому змужнів до такого ступеня, що Всеукраїнська громадська організація «Телеглядацька асоціація батьків України» виступила із критикою на адресу цього телеканалу. Зокрема, предметом для нарікань стала програма власного виробництва «Найвідоміші українські маніяки»: ті, хто говорив від імені всіх українських батьків, пропонували НТН узагалі відмовитись від виробництва цього проекту, цитата, «з метою захисту населення від небезпечної, на думку громадськості, інформації та позитивного іміджу України в очах іноземних туристів».

Проте НТН лише закріпив свої позиції, і тепер його напівжартома називають «першим кримінальним» — насамперед через випуски кримінальних новин «Свідок», документально–пізнавальних проектів «Речовий доказ» та «Правила життя», циклів «Легенди бандитської Одеси» і «Легенди бандитського Києва», та головне — через лінійки кримінальних серіалів. Майже одночасно ряди «змужнілих» каналів поповнили IСTV, ТРК «Україна» та ТВі, в ефірі якого зараз анонсується найбільше прем’єр. Причому це не прем’єри на власне ТВі (коли вперше в ефірі каналу, а не вперше в Україні показують серіал «Зона»), а справжні повноцінні перші покази. Можна говорити, що в Україні, країні з традиційно жіночим менталітетом, глядацькі симпатії почало завойовувати так зване «чоловіче» телебачення.

Є багато охочих закинути: поділ світу та всього, що в ньому відбувається, на «чоловіче» та «жіноче» не просто умовний, а навіть такий, що ображає насамперед жінок через наголошення на вторинності «жіночого». Проте сам факт появи, зокрема, в телевізійному просторі України каналів із чоловічим контентом і головне — зростання популярності та, відповідно, рейтингу цих каналів (зокрема, маємо феномен того ж НТН) доводить: поділ на «чоловіче» та «жіноче» справді існує. Більше того: «жіноче», а точніше — «бабське» почало діставати до печінок насамперед жіночу аудиторію.

Керівництво НТН, ТВі чи IСTV лише багатіє думкою, що сто разів бачені і навіть прем’єрні фільми та серіали про крутих хлопців та білявих цицькатих красунь, заради порятунку яких, а заодно і всього світу, богатирі здійснюють свої подвиги, — будуть цікавити чоловіків. Причому тут потрібне уточнення: не чоловіків за статевими ознаками, а тих, хто за духом — мужчина з відповідним набором цінностей. На глядачів із чоловічим світоглядом розраховані серіали про звичайних, неголених, похмільних та погано вдягнених дядьків, котрі, тим не менше, при потребі прийдуть на допомогу і переможуть у нерівному бою. Пересічний менеджер середньої ланки при бажанні може ототожнити себе з таким ось телевізійним героєм нашого часу.

Проте про спостереження показують: не все, що орієнтоване на чоловіка, ним справді затребуване. Із десяти моїх знайомих половина обмежить свій час перед блакитним екраном переглядом футболу, затарившись незмінним пивом. Із тих, хто лишився, ще троє взагалі не вважають телевізор корисним винаходом людства (хоча інтернет чомусь таким вважають). Нарешті ті, хто лишився, може, і подивилися б другий сезон «Захисту Красіна», четвертий сезон «Ментівських війн» чи якусь іншу незвідану прем’єру типу «Павутиння», «Гончаки», «Глухар» тощо, але часу нема. Виникає логічне запитання: звідки ж тоді дані про невпинне зростання рейтингів каналів із «чоловічою» орієнтацією? Відповідь проста і очевидна: якщо телевізор не дивляться чоловіки, а цифри ростуть, значить, телевізор дивляться жінки.

Будь–яка статистика підтвердить: жінка сьогодні — більш активний та вдячний споживач телепродукту, передусім — серіалів. Проте часи, коли жінок мали за дебілок, відходять у минуле. Самому жіноцтву до печінок набридли «Креми», «Кармеліти», «Вогні кохання» та інші історії, де чоловічий розум оселився в жіночій голові, як ось у «Маргоші».

Сучасна жінка, втомившись у реальному житті виконувати функції, властиві лише мужчинам (наприклад, бути бізнес–леді середнього класу чи пахати на кількох роботах, щоб годувати родину включно з чоловіком), шукає втілення своїх мрій у «чоловічих» історіях. Жінкам поволі починає набридати фемінізм із притаманним йому чоловіконенависництвом. «Секс і місто» в їхній системі цінностей уже готовий поступитися місцем призабутій брутальній «Бригаді». Хоча б тому, що ті новоявлені гангстери, як і решта персонажів чоловічих «стрілялок», насправді жорстокі лише зі своїми ворогами. Натомість зі своїми жінками вони, може, не завжди глянцево–романтичні, зате чесні і, що важливо, в їхній системі цінностей любов до жінки все ж таки займає не останнє місце.

Залишається тільки дочекатися, поки «чоловічі» канали почнуть не лише закуповувати іноземні, останнім часом — здебільшого російські, ближчі нам по менталітету, серіали та фільми, а й виробляти свої. Бо поки що жінки порівнюють американського супермена з російським богатирем. Реклами та популяризації чоловічих чеснот українського мужика в українському телевізійному просторі явно не вистачає.

Андрій КОКОТЮХА,

письменник