Любов до голубів у 45–річного водія з містечка Зугрес Донецької області Олега Шафігулліна ще з дитинства. Тоді він, семирічний, у своєму під’їзді (а це було в Алтайському краї) підібрав голуба — пташеня. І з того часу й донині Олег не розлучається зі своїми пернатими. Вихованці навзаєм люблять довго літати в небі й звідти спостерігати за своїм господарем. «Без цих птахів немає сенсу в моєму житті, — розповідає Олег. — Коли ще 20 років тому переїхав жити в Зугрес, вирішив побудувати голуб’ятник. Нині в ньому живе 115 голубів різних порід — миколаївські, поштові... У день на годування птахів йде чотирилітрова банка зерна. Нині, скажімо, на обід у них ячмінь. Вживаючи його, голубки не надто набирають вагу і залишаються в хорошій формі, легко злітають».

Доля Андрія Антонюка не надто пестила — відібрала з раннього дитинства батьків і прирекла на сирітську долю. Але хлопчині зустрілися у житті справжні Наставники— угледіли в малому здібності, дали розкритися. Зараз Андрій Антонюк — спортивна гордість Тернополя, перспективний борець, якого з перемогами вітає глава держави. Але водночас Андрійко — зворушливий хлопчина, сором’язливий і світлий. «Не поруште надмірною увагою цю гармонію, — просять не менш скромні наставники, — нам іще з Андрієм багато працювати».