А чорноземи біля Різдвяного такі, що моя супутниця, співробітниця Валківської райдержадміністрації Світлана, губить у них «набійки» з тоненьких підборів. Поки ми їх шукаємо, думаю про те, що до цієї землі мусять прилипати не лише жіночі чобітки чи натруджені селянські руки, а й закохані у село душі. Проте Різдвяне, одне з багатьох «неперспективних» сіл, приречене на вимирання. Якщо йому і судилося ще зустріти п’ять чи десять Свят–вечорів зі світлом у вікнах, то це завдяки «дачникам», які тут оселилися.