Коли трирічний Івась звернувся до продавчині «солодкого» відділу крамниці зі словами «Пані, прошу подати мені подарунок від Святого Миколая», пані від несподіванки ледь не зсунулася під прилавок. Почути таке від малюка? Тим паче, після «Тьотю, зважте мені он ті цукерки», що хвилиною раніше прозвучало з вуст дівчинки середнього шкільного віку.

Маленький джентльмен Іван Герелюк — онук пані Марії Ільків. Своїй вишуканій, із шармом довоєнної української шляхетності, манері спілкування хлопчик, звісно ж, багато в чому завдячує бабусі — знаному на Прикарпатті педагогові. Сотні юних іванофранківців — теж. Розголос про незвичайну школу–садок пані Ільків, розташовану по вулиці Василіянок, уже давно перетнув межі обласного центру. Тому бути вихованцем цього дитячого закладу, навчально–виховний процес в якому базується на педагогічній спадщині Софії Русової, стає, мабуть, не менш престижно, ніж студентом рейтингового університету.