Українці й глобалізм

Віктору Пінчуку тепер мало просто привозити в Київ найдорожчих сучасних художників, він замахнувся на те, щоб самому робити арт–зірок міжнародного класу. Як писала «УМ», 8 грудня очільники PinchukArtCentre у Нью–Йорку оголосили про запуск нової міжнародної премії для молодих художників Future Generation Art Prize. На прес–бранчі у Києві генеральний директор PinchukArtCentre Екхард Шнайдер провів офіційну презентацію премії і заразом прозвітував про успіхи арт–інституції Пінчука під його керівництвом. «Я працюю тут трохи більше року і вважаю, що за цей рік ми зробили великий крок вперед, — далі 66–річний Екхард Шнайдер зарахував до своїх перемог виставки Деміена Хьорста, Сем Тейлор–Вуд і групову виставку російських художників, національну премію PinchukArtPrize і виставки номінантів та «Рудий ліс», 310 тисяч відвідувачів центру і окремо 150 тисяч людей у павільйоні Деміена Хьорста в «Арені», той факт, що половина відвідувачів PinchukArtPrize — молодь від 16 до 25 (визначали на око чи були групи з віковим цензом?). — Я колись говорив, що PinchukArtCentre має знайти своє обличчя, ми поєднали найкращих світових художників і національних, ретроспективу і сучасність». (Якщо це і є та нова, оригінальна ідея, заради якої Шнайдера запросили керувати PinchukArtCentre, то, боюся, вона давно стала загальним місцем навіть у застарілих підручниках із арт–менеджменту).

Тепер про нову премію. Віктор Пінчук будує стратегію свого міжнародного іміджу тим же способом, що й світовий бренд чоловічого одягу Hugo Boss, який 13 років тому разом із Музеєм сучасного мистецтва Соломона Гугенхайма заснував міжнародну арт–премію на 100 тисяч доларів. На таку ж суму може розраховувати і переможець Future Generation Art Prize. Але два «принципові» моменти відрізняють нову пінчуківську премію від її колег, з якими арт–менеджери PinchukArtCentre порівнюють своє нове дітище: 1) художник до 35 років із будь–якого куточка світу може надіслати заявку і роботи на конкурс по інтернету (звісно, зручно і необтяжливо); 2) 100 заслужених тисяч доларів переможець отримає не «одним папірцем» — 60 тисяч доларів впадуть грошима, а 40 тисяч мають піти на створення нових робіт. У телефонному інтерв’ю The New York Times Віктор Пінчук розповів, що ідея конкурсу в нього народилася після роботи в журі Geisai (фестиваль японського мистецтва, де кожні півроку проводиться конкурс для молодих художників за спонсорства Такаші Муракамі та його компанії Kaikai Kiki). «Та система мене просто захопила. Я сподіваюся, Future Generation Art Prize допоможе Україні та Києву у створенні іміджу важливого центру сучасного мистецтва».

Для презентації нової премії у ключових мистецьких столицях світу PinchukArtCentre уклав угоду з міжнародним PR–агентством, але імена членів Міжнародної Ради премії та чотирьох патронів премії, які так чи інакше опікуватимуться долями переможців, такі гучні і зіркові, що можуть дати фору найвпливовішим піарникам. Журнал New Yorker дуже компліментарно представив Віктора Пінчука та його діяльність американській публіці (зазвичай в іноземних ЗМІ більш підозріле і обережне ставлення до мільярдерів зі Східної посткомуністичної Європи). Ось деякі витяги із статті Ребекки Мід у перекладі Inozmi: «Є ціла низка типових фраз для ідентифікації Віктора Пінчука, який прилетів сюди минулого тижня на вечірку в готелі Gramercy Park Hotel. Наприклад, «друга найбагатша людина в Україні»; «власник шести телеканалів і найпопулярнішої газети в країні»; «друг Білла Клінтона», «друг Елтона Джона» і «зять колишнього українського Президента Леоніда Кучми». Але до Нью–Йорка Пінчук прибув в іншому амплуа: як впливовий колекціонер мистецтва — один із топ–200 у світі, за даними ARTnews, — і засновник PinchukArtCentre, свого приватного музею в Києві...

...49–річний Пінчук має темне, коротко стрижене волосся, імпозантний профіль і безпосередні манери, які часом трапляються в кінозірок у спілкуванні з менш відомими: повести когось за лікоть; іронічно підморгнути; сказати щось невимушено, довірливо й упівголосу.

...Сучасне мистецтво він колекціонує лише п’ять років, але там, де не вистачає досвіду, він бере енергійністю...»

Водночас журналістка Лі Розенберг пише про появу Пінчука в оточенні директорів 4 солідних музеїв на ретроспективній виставці Габріеля Ороско в МоМа: «Невже ніхто, окрім мене, не вважає непристойним, що директори чотирьох провідних музеїв світу — Гленн Лоурі (МоМА), Річард Армстронг (Гуггенхайм), Ніколас Серота («Тейт») і Альфред Пакман (Помпіду) — підтримали своїм високим авторитетом нову арт–премію Future Generation Art Prize для художників віком до 35 років; премію, яка організується не під егідою музею, а просто особисто українським мільярдером і колекціонером мистецтва?». До речі, всі вище перераховані пани увійшли в Міжнародну Раду премії, а от імена сімох членів журі залишилися в таємниці. Більш–менш зрозуміла система відбору: за словами Екхарда Шнайдера, кожен із членів журі запропонує по сім експертів, і ці експерти в он–лайн режимі просіюватимуть роботи конкурсантів, а потім зберуться в Києві, щоб сформувати двадцятку короткого списку. Ім’я 21–го учасника номінантів на першу Future Generation Art Prize уже відоме — українець Артем Волокітін, відтак переможець національної премії PinchukArtPrize автоматично потраплятиме в short–list міжнародної премії. Отже, в жовтні наступного року в PinchukArtCentre уже висітиме виставка конкурсантів, а в грудні відбудеться церемонія нагородження — Гран–прі й п’ять спеціальних призів (на них планують витратити ще 20 тисяч доларів).

P. S.

На прес–бранчі також оголосили про кадрові зміни в PinchukArtCentre. Тепер арт–менеджером інституції замість Пітера Дорошенка буде Бйорн Гельдорф, який до цього працював арт–менеджером у бельгійського художника Яна Фабра: влаштовував персональні виставки в рамках Венеційської бієнале та в Луврі. Пітеру Дорошенку досить скупо подякували за три з половиною роки роботи, а той, у свою чергу, лише сумно промовив: «Мусю йти». У Фонді Віктора Пінчука теж відбулися кадрові зміни: Фонд закінчив контракт із своїм президентом із моменту заснування (2006) Томасом Еймонд–Ларітазом, посаду президента скасували геть, а головою правління Фонду стала Юлія Чеботарьова.

ДОСЬЄ «УМ»

Міжнародна Рада Future Generation Art Prize

Віктор Пінчук, Річард Армстронг (директор Фонду та Галереї Соломона Гуггенхайма, США), Елі Броуд (засновник Broad Foundations, США), художники Андреас Гурскі ( Німеччина), Деміен Хьорст (Великобританія), Джефф Кунс (США), Такаші Муракамі (Японія), Дакіс Жоанну (засновник Фонду сучасного мистецтва DESTE, Греція), сер Елтон Джон (засновник Elton John AIDS Foundation та Sir Elton John Photography Collection, Великобританія), Гленн Д. Лоурі (директор Музею сучасного мистецтва MoMA, США), Альфред Пакеман (Директор Національного музею сучасного мистецтва «Центр Жоржа Помпіду», Франція), Міучча Прада (засновниця Fondazione Prada, Італія), Сер Ніколас Серота (директор Tate, Великобританія)

Патрони премії

Андреас Гурскі ( Німеччина), Деміен Хьорст (Великобританія), Джефф Кунс (США), Такаші Муракамі (Японія)