Нові молочні «Технології-2000»

      Років із двадцять тому тандем Запорізьких молокозаводів щодоби переробляв майже п'ятсот тонн незбираного молока. Облавки продмагів якщо не регіону, то принаймні обласного центру були завалені кефірами, молоком, сметаною, сирами власного виробництва. Ось уже кiлька лiт, як усе не так. Чому молочнi заводи занепали?

Спочатку було слово. Естонців

      Спочатку зійшов з дистанції молокозавод №1. У 1996 році його потужності були задіяні лише на 10 відсотків, і обласна влада за ініціативи тодішнього «губернатора» В'ячеслава Поховальського передала «кандидата у банкрути» до комунальної власності міста — за принципом «на тобі, небоже, що мені негоже!». Два роки потому «зненацька» з'ясувалося, що основні фонди підприємства, у тому числі імпортовані з Німеччини новітні автоматичні лінії, «зникли». Прес-служба облдержадміністрації тоді розповсюдила зізнання нового обласного голови Володимира Куратченка: «Такої руйнації я не бачив навіть в Афганістані. Як таке могло трапитися в центрі міста?» Дійсно: до «білого дому» від прохідної молокозаводу — кількасот метрів. Після гучних заяв пан Куратченко ініціював повернення підприємства в комунальну власність області, а силовим структурам доручив відправити за грати винуватців нахабного, під боком у влади, розкрадання «першого молочного». Читачам легко здогадатися, чи дуже пріли чуби у слідчих СБУ, прокуратури і міліції, проте аферистів так ніхто й не «засвітив».

      Вельми оригінально зустрів своє 25-річчя колектив молокозаводу №2: восени 1998 року за борги у 15 тисяч доларів Українська газова компанія припинила подачу йому газу, чим де-факто поставила хрест на виробництві. За три ж тижні по цьому з'ясувалася пікантна і також досі не розсекречена деталь: зі складів міськмолокозаводу зникло вершкове масло на 130 тисяч гривень, довірене для зберігання цією-таки компанією! Збили борги докупи — і доста підстав, аби закласти майно підприємства «Промінвестбанку». До банкрутства «другого» доклало руку і ЗАТ «Енергоресурси», начебто альтернативний постачальник енергоносіїв переробникам молока. Факт змови у відправленні виробника ліквідаційної продукції «у нокдаун» влада не «помітила»... Силовики, ясна річ, також.

      «Святе місце» порожнім не буває. Логічно, що продмаги Запоріжжя стали ринком збуту привезеної продукції: споживач почав ласувати харківською сметаною, дніпропетровськими кефірами, сирками з Павлограда. Невдовзі запорізький «молочний вакуум» привернув увагу естонських бізнесменів. Після низки переговорів потенційних партнерів Запоріжжя відвідав навіть міністр закордонних справ Тоомас Хендрик Ільвес. Гість запевнив, що уряд Естонії виділить кошти для реалізації українсько-естонського проекту, адже фахівці прибалтійського концерну «Об'єднані молочні підприємства» упродовж року вивчали потенційний ринок збуту і впевнилися, що в запорізький регіон можна вкладати кошти. Визначили сторони й орієнтовну вартість капвкладень за інвестиційним проектом — близько восьми мільйонів доларів. «Запоріжжя матиме сучасний завод», — запевнив генеральний директор концерну Ааво Вінні, нагадавши, що десять підпорядкованих йому підприємств годують не лише півтора мільйона естонців, а й експортують молокопродукти до країн СНД. Схвально відгукнулися на доставлений із Прибалтики асортимент і запоріжці.

      Прибалти обіцяли з часом долучитися і до фінансування фермерських господарств, котрі опікуються молочним скотарством. Чому б, мовляв, не створити замкнений цикл виробництва? Зі своїми корівниками — не тільки молочарнею. Однак не склалося. Чому?

Гору взяли амбіції. Запоріжців

      Тоді, у 90-х роках, обласна і міська влада декларували серйозність намірів у запуску українсько-естонського інвестиційного проекту. За лаштунками ж верховодив принцип «свій бізнес ближчий до діла». У Запоріжжі з'явилися «домашні» перші мільйонери, то чому б їм не опанувати молочний ринок? Та ще більше було спритників з талантом Остапа Бендера — робити гроші з повітря. Контакти зі «своїми» посадовцями для зацікавлених осіб не були проблемою. Відтак у місцевій пресі з'явилися припущення щодо наявності у продукції прибалтів шкідливих для організму консервантів та інша образлива інформація. Чомусь перестав лобіювати інтереси потенційних партнерів заступник міського голови з економічних питань. Відтак естонці непомітно зникли з орбіти перемовин із запорізьких ринків.

      Хто з'явився? ТОВ «Нові технології». Аби вберегти міськмолокозавод №1 від остаточного розкрадання, обладнання якого стерегли бійці спецпідрозділу «Ягуар», улітку 1998 року мерія підготувала проект рішення про реорганізацію майнового комплексу підприємства. Однак облдержадміністрація наполягала на поверненні заводу до комунальної власності області. До створеної в пожежному порядку комісії з передачі «губернатор» Володимир Куратченко залучив представників «Нових технологій» та українсько-ізраїльсько-американського СП «БАРТ». Попри застереження директора міського інвест-агентства Юрія Карагіна, який у своєму листі до обласного голови описав оборудку з передачею обладнання.

      Так, за даними митниці та податківців Ленінського району Запоріжжя, СП «БАРТ» завезло одну лінію «Гелкулес» вартістю 70807,2 гривні, а документально «Нові технології» прийняли дві лінії по півтораста тисяч... доларів! Загальна вартість обладнання начебто перевищила 460 тисяч доларів. У чому проблема? «Нові технології» стали співзасновником господарського товариства «Технології-2000»; партнер в особі облдержадміністрації вніс майно молокозаводу, оцінене втричі дешевше, аніж статутний внесок «Нових»! Відповідно і розподілено пакет акцій: 75 відсотків відхопили «Технології-2000», правонаступник «Нових технологій», і лише чверть дісталася обласній держадміністрації. От і «маємо те, що маємо»!

      Найсмішніше те, що «реорганізований» молокозавод за чотири роки так і не вийшов зі своєю продукцією на ринок Запоріжжя. Попри неодноразові обіцянки пришвидшити процес «реанімації». На тлі інвестиційних зобов'язань дирекції гріх бідкатися, що вона не мобілізувала навіть кількасот тисяч гривень. Дві депутатські комісії міськради у лютому провели на підприємстві виїзне засідання і були вражені безвідповідальністю «інвестора», який переймався винятково зароблянням грошей. Близько півтори тисячі квадратних метрів помешкань здано в оренду (за тарифом — 10,8 гривні за «квадрат») під склади й майстерні. У цехах дзижчали циркулярки, якась приватна фірма тиражувала дивани, інша пропонувала комп'ютерні послуги. Тодi як на власне молокозаводі, який «лежить», продовжують отримувати зарплату три десятки осіб.

Переоцінка цінностей. Прокурорська

      Виконавчий директор ТОВ «Технології-2000» Олександр Тюріков запевняє, що інвестиції підуть після того, як сесія міськради закріпить 5,6 гектара землі, на яких розташовано молокозавод, за підприємством. Замовчує керівник ту обставину, що дирекція відверто дистанціювалася від ділової пропозиції ДП «Інвеста» — вкласти в розвиток міськмолокозаводу до десяти мільйонів гривень. Справа дійшла навіть до угоди, проте невдовзі збори акціонерів відмовилися від співпраці з грошовитим партнером. Дивна позиція з огляду на бодай ту обставину, що «Інвеста», як стверджує її комерційний директор Сергій Шпикалов, почала фінансувати низку угод на 1,2 мільйона гривень з Промбудпроектом (щодо реконструкції виробничих цехів) та іншими підрядниками. На заваді подальших перемовин стала дирекція «Технології-2000». А затим узагалі вивела ДП «Інвеста» з числа співзавновників молокозаводу. «Наші юристи оскаржили це рішення в суді», — повідомив пан Шпикалов. Привабливою у його позиції є й та обставина, що «Інвеста» погоджується спочатку, максимум упродовж року, задіяти лінії з розливу молока, а вже потім клопотатися про передачу їй у власність згаданих 5,6 гектара землі. Міськраду це влаштовує.

      Тим часом обласна прокуратура порушила кримінальну справу за фактом оборудок «Технологій-2000». Йдеться не лише про завищення вартості обладнання, переданого «Новими технологіями» до статутного фонду. З'ясувалося, що власник контрольного пакету акцій у тандемі з СП «БАРТ» активно займався демонтажем устаткування і... дезінформацією. Кілька років тому заступник голови Запорізької ОДА Валерій Буцанов одержав «калькуляцію першочергових робіт із запуску заводу»: ремонт апаратного цеху, цеху розливу і даху було оцінено у 400 тисяч гривень, котельні — 800 тисяч, компресорної — 100 тисяч; цех дитячого харчування «з'їсть» мільйон, стільки ж потребує, мовляв, і ремонт «підсобок».

      Втручання прокуратури області, вірогідно, призведе до переоцінки всього, і контрольний пакет акцій змінить свого власника. Аби той врешті-решт подбав про насичення запорiзьких магазинiв продукцією власного виробництва. Інвестором «до двору» обласний голова Володимир Березовський вважає ДП «Інвесту». Слідчі і суд свого вердикту ще не оприлюднили, однак результати проведеної на молокозаводі інвентаризації дають підстави прогнозувати зміни власника. А представникам колишнього пошукають місце деінде.