Архангел Гавриїл з'явився до Марії з радісною вісткою в момент, коли вона роздумувала над щойно прочитаним текстом у Святому Письмі про зачаття Дівою сина. Марія з трьох років жила при Єрусалимському храмі, там навчалася, працювала, молилася і дала обітницю присвятити своє життя Богові. Коли ангел возвістив Марії, що знайшла вона благодать від Бога: «І от, зачнеш у чреві, і родиш Сина, і наречеш йому ім'я Ісус; Він буде великий і наречеться сином Всевишнього, і Царству Його не буде кінця», — Марія усе-таки спитала: «Як буде це, коли я мужа не знаю?» Ангел сказав їй у відповідь: «Дух Святий найде на тебе, і сила Вишнього осінить тебе; тому і народжуване Святе наречеться сином Божим». Тоді Діва мовила зі смиренням: «Я раба Господня; так буде мені по слову твоєму». А згодом було народження дитяти в убогому вертепі, і пророкування старця Симеона, як принесли Марія з Йосипом свого первістка до храму — про його і материні страждання: «І тобі самій зброя пройде душу, — хай відчиняться помисли багатьох сердець»... Через багато років — хресна дорога, страсні муки, смерть і воскресіння.
Один із різновидів староукраїнської благовіщенської ікони називається «Страсне Благовіщення». Архангел Гавриїл стоїть там iз хрестом перед стривоженою Богородицею, яка тримає на руках немовля. Праворуч напис: «О, архангеле, уже колись ти сповістив мені радість, що я зачну в утробі і народжу світові Сина Божого, царству Якого не буде кінця; тепер бачу тебе з хрестом і жахаюся...» Далі — відповідь архангела: «Належить сину чоловічеському багато постраждати і распяту бути і погребену й у третій день воскреснути». На інших благовіщенських іконах зображують архангела Гавриїла і Діву Марію, яка тримає веретено, — за переказами, нитка з нього мала піти на завісу для Єрусалимського храму. Ще один канон ікони — «Благовіщення на кладезі», коли Богородиця зображена біля криниці. Найпізніший і нині найпоширеніший символ благовіщенської ікони — це розквітла гілка білих лілей, яку протягує Діві архангел — символ чистоти.
День, коли архангел Гавриїл сповістив Діві Марії про те, що вона стане матір'ю сина Божого, вважається початком нашого спасіння, бо саме в цей час сповнилася Божа обітниця, про яку пише апостол Іоан: «Слово стало тілом і оселилося між нами». Святі отці зазначають, що в Благовіщенні Марії лунає благовіщення й усім нам — що Бог сходить на землю, аби піднести нас на небо.
У народному календарі Благовіщення — це день, коли Господь благословляє землю і відкриває її для сівби.