Про сучасну українську академічну музику відомо настільки мало, що виникає питання: а чи вона взагалі є? Імена Валентина Сильвестрова чи Мирослава Скорика відомі обмеженому колу українців, що вже говорити про молодих композиторів. Але вони є. І сьогодні ми дозволимо собі нагадати про одного з них — Данила Перцова. Тим паче що є суттєвий привід: Данила відібрали на стипендіальну програму Gaude Polonia, яку підтримує польське міністерство культури і національної спадщини.
Останні роки Данило Перцов дуже активно задіяний у роботі ансамблю «Хореа козацька», має свій власний проект під назвою «NOVA Радість»: він віднаходить, відтворює й реставрує музичні твори доби ренесансу, бароко й романтизму. Але основна його спеціальність — написання музики: за плечима навчання на кафедрі композиції Національної музичної академії України ім. Петра Чайковського. Стипендія у Польщі — можливість відволіктися від буденних справ і зайнятися тим, на що в Україні немає ні часу, ні коштів. «Такі речі, як композиція, вимагають традиційного підходу — тиші, усамітнення, вільного часу. Можливо, тому мистецтво й занепадає, що такі розкоші зараз доступні лише на культурних узбіччях», — зауважує Данило Перцов. У Польщі композитор хоче зосередитися на створенні опери. За тему взяв маловідому сторінку історії — Міньковецьку республіку, феноменальне утворення, яке існувало на території Поділля з кінця XVIII і до першої чверті ХІХ століття. Її засновником був граф Ігнатій Сцибор–Мархоцький, оригінальний естет і новатор: відокремивши пару десятків своїх сіл кордоном від Російської імперії та влаштувавши вповні життєздатну соціалістичну державу, він вдавався і до естетичних утопій, відтворюючи всенародні античні містерії на матеріалі місцевого фольклору. «Ця сторінка історії стосується і української, і польської історії. Але мене більше приваблює не історичний розріз, а суто естетичні проблеми», — розповідає композитор. Як і кожен захоплений своєю справою митець, він тримає деталі творчого процесу в таємниці. Адже попереду — півроку насиченої роботи у Варшаві, узгодження лібрето, дослідження фольклорного матеріалу Поділля.
Написання опери — тривалий процес. Проте із закінченням твору в його автора з’являється нове завдання — як і де реалізувати створене. Сподіваємося, що за півроку ми зможемо поговорити з Данилом Перцовим на приємну тему постановки його твору.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
