Урядовий протекціонізм

Часто можна почути думку, що одна з головних проблем української влади — у некоординованості дій. Насправді деякі окремі чиновники навіть і не вважають за потрібне координувати свої вчинки з державною політикою. Яскравим прикладом цього можна вважати ситуацію, що склалася з експортом української електроенергії.

Партнери вимагають прозорості

Нещодавно нашу країну відвідали президенти двох дружніх нам держав — Білорусі та Литви. Одним із голов­них питань, яке Президент України обговорював зі своїми колегами, стало постачання вітчизняної електроенергії до цих країн. Варто нагадати, що на початку листопада оператор литовських енергомереж Lietuvos Energija повідомив про підписання контракту на закупівлю в 2010 році 735 млн. кВт/год електроенергії українського виробництва у приватної компанії Ukrenergy Trade, що входить до складу Ukrenergy Holding.

Президент Литовської Республіки Даля Грибаускайте, підсумовуючи зустріч із Віктором Ющенком, заявила, що Україна дійсно має чудовий шанс стати «важливим партнером Литви у сфері постачань електроенергії». Але тільки в тому випадку, якщо наша країна «відмовиться від посередників і торгуватиме прозоро». Пані Грибаускайте заявила, що існуючі на цей час договори з компанією Ukrenergy Trade не влаштовують Вільнюс саме своєю непрозорістю. Як один із головних аргументів вона привела відсутність у цих контрактах зафіксованої ціни на українську електроенергію. А це дає можливість посереднику — Ukrenergy Trade — нав’язувати литовським споживачам свою кінцеву ціну й отримувати надприбутки.

Розуміючи всю важливість співпраці з Литовською Республікою в енергетичній сфері, Віктор Ющенко дав письмове розпорядження Кабінету Міністрів України відсторонити від електроенергетичного експорту всіх посередників. Вивчивши суть питання, український Президент визнав, що «ті структури, які вже зареєструвалися у Литві, перебувають у сфері інтересів високопоставлених чиновників з українського уряду».

Про що змовчав пан Турчинов?

Висновки Віктора Ющенка швидко підтвердилися. Першим, хто став на захист сумнівної схеми постачання енергії до Литви, була людина, наближена до Юлії Тимошенко, а саме — перший віце–прем’єр–міністр України Олександр Турчинов. Він заявив, і це зафіксовано агенцією УНІАН, що участь компанії–посередника зовсім не корупційна. За його словами, без Ukrenergy Trade білоруси не погодяться здійснювати прямий транзит електроенергії. От тільки білоруси, як з’ясувалося, про це нічого не знають. Олександр Турчинов не врахував і той факт, що буквально за кілька днів до цього Віктор Ющенко саме обговорював питання транзиту української електроенергії по території Білорусі з паном Лукашенком.

Тому український Президент майже відразу відповів: «Ми провели з Олександром Лукашенком переговори, і він запевнив, що можливість постачання нашої електроенергії територією Білорусі є і що білоруська сторона зробить усе можливе для передачі по своїй мережі електроенергії в об’ємі 850 млн. кВт/год на рік».

Як бачимо, на найвищих посадах українського уряду є люди, що відстоюють зовсім не державні, а суто приватні, корпоративні інтереси. Щоб зрозуміти, чиї саме, варто прискіпливіше придивитися до тих, хто стоїть абсолютно за всіма експортними потоками електро­енергії з України, порушуючи при цьому законодавство нашої держави.

Уже декілька років право доступу до експортних потужностей вітчизняної енергосистеми має лише одна компанія — Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго». Але насправді прямого виходу на закордонних споживачів ця держкомпанія вже давно не має. Всі поставки відбуваються через регіональні посередницькі фірми, які входять до великого швейцарського холдингу — Korlea Invest Holding AG. Володіє цією корпорацією, а отже і контролює весь експорт електроструму, українець із чеською пропискою Василь Данилів (до 2009 року носив прізвище Бечварж).

Хоча, не виключено, що цю енергетичну монополію буде зламано. Згідно з новим законом, який ВР ухвалила ще восени, тепер абсолютно всі енергопотужності, спрямовані за кордон, повинні розподілятися на відкритих торгах. Таким чином енергетичні компанії, що виробляють електроенергію, зможуть самостійно постачати її закордонним споживачам. Це, з одного боку, дасть енергетикам можливість заробляти гроші для модернізації енергосистеми, а з другого — збільшить надходження до держбюджету. Адже переможці аукціонів будуть платити «живі гроші» за доступ до міжнародних електромереж, тоді як «Укрінтеренерго» отримує такий доступ безкоштовно. Саме ця «безкоштовність» дозволяє посереднику отримувати надприбутки. Адже державна компанія передає посереднику енергію майже за безцінь, тоді як європейські споживачі отримують її вже за ринковими цінами. Але спротив прибічників монопольних тіньових схем доволі сильний. Це видно на прикладі непорозуміння, що виникло з Литвою. Адже сумнозвісні Ukrenergy Trade та Ukrenergy Holding є спільними компаніями Korlea Invest Holding AG та «Укрінтеренерго». До того ж проведення відкритих торгів всіляко затягують. Голова правління «Дніпроенерго» Юрій Бочкарьов прокоментував це так: «Кожний крок щодо проведення цих аукціонів викликає протидію з боку Кабінету Міністрів та Мінпаливенерго. Тому я сумніваюся, що вони взагалі будуть проведені».

Іван СИДОР

А ТИМ ЧАСОМ

Монополісти не здаються

15 грудня НЕК «Укренерго» все ж таки спробувала провести перший відкритий аукціон з доступу генеруючих компаній до міждержавних електричних мереж України, що забезпечують постачання електроенергії на експорт. Вранці 15 грудня, перед початком аукціонних торгів, стало відомо, що Господарський суд м. Києва своєю ухвалою за позовом «Укрінтеренерго» заборонив НЕК «Укренерго» укладати до лютого 2010 року договори з переможцем аукціону. Прикро, що про такий суперечливий юридичний крок стало відомо саме в День працівників суду. Адже саме завдяки рішенню Господарського суду м. Києва у 2007 р. підконтрольні Korlea Invest Holding AG структури отримали повний контроль над експортом електроенергії з України. Згодом з’явилась ще одна ухвала за позовом уже самої Korlea Invest, яка відміняла сам порядок проведення аукціонів. Нікого не здивувало те, що держкомпанія та приватна структура синхронно намагалися захистити монополію тіньового бізнесу. Оскаржити ці ухвали, які навіть не були проведені через виконавчу службу, було неважко, що і зробив один з учасників аукціонів «Востокенерго». Отже, сьогодні нема заборони на проведення аукціонів й після того, як учасники оскаржили рішення, юридично «Укренерго» не має підстав зупинити конкурс. Але ж на момент написання статті конкурсна комісія так і не змогла почати торги, чекаючи, яку ухвалу чи постанову, як фокусник з рукава, вийме «Укрінтеренерго» або його негласний керівник Василь Бечварж. Ці затягування, з одного боку, виглядають смішно, але ж, з другого — для держави це мільйони гривень, які ще довго будуть потрапляти до приватної кишені, а не до держбюджету.