Дадуть газу

«УМ» уже писала про ініціативу уряду щодо реформування газових господарств. Перша хвиля так званої реформи, ніби катком, пройшлася по ВАТ «Вінницягаз». Внаслідок скасування Національною комісією з питань регулювання енергетики ліцензії і створення на його місці ДП «Нафт­газмережі» безробітними залишилися більш як тисячі робітників цього підприємства. Відтак 17 грудня Профспілка газових господарств вирішила розпочати пікетування Кабміну з вимогою не допустити повторення ситуації, яка, переконує її керівник Олег Агрба, залишить напризволяще десятки тисяч людей по всій Україні.

— Олеже Володимировичу, днями ви заявили, що під петицією з вимогами до уряду поставили свої підписи 50 тисяч працівників газових господарств. Під чим конкретно підписалися ці люди?

— Люди закликають уряд довести тариф на постачання газу до економічно обґрунтованого рівня, адже нині він не покриває видатки постачальника «блакитного палива», що, у свою чергу, не дозволяє провести модернізацію газотранспортної мережі. Питання тарифів порушується вже протягом останніх восьми років. У середньому по Україні тарифи занижені на 47 відсотків, а облгази працюють собі у збиток. Друге, за що виступають працівники газових господарств, — не допустити звільнення десятків тисяч робітників. На початку року ми начебто досягли угоди з урядом щодо приведення тарифів на постачання газу до економічно обґрунтованого показника, але, на жаль, Кабмін так і не виконав цієї обіцянки. Як і багатьох інших. Приміром, ще 5 травня Прем’єр–міністр Тимошенко обіцяла, що з 15 травня середня зарплата для працівників газових господарств зросте до 2,5 тисячі гривень. На сьогодні ж маємо лише 1 700 гривень — це для спеціалістів вищої категорії!

— З ваших слів можна зробити висновок, що йдеться не стільки про модернізацію, скільки про бажання за будь–яку ціну поставити «свого» оператора...

— Цілком вірогідно. На місце газових господарств, які пропрацювали не один десяток років, заводять незрозумілу посередницьку структуру. Керівниками філій призначають людей із сумнівним минулим, часто без досвіду роботи в галузі.

Якщо це буде державна компанія, розкажіть, як ви це бачите? Утім усі мовчать, а ініціатори змін визнають: чіткого плану модернізації чи реформування вони не мають. Більш того, звучать зовсім протилежні думки, як насправді відбуватиметься нинішня «реформа». Наприклад, керівництво «Нафтогазмереж» сьогодні розказує, що викуповуватиме у приватних власників частину акцій, і обл– та міськгази й далі існуватимуть. Тоді питання: навіщо створювати в регіонах альтернативні структури? Запроваджувати по два номери аварійних служб? Або ж радник Прем’єр– міністра з енергетичних питань публічно пропонує інший варіант: давайте в облгазах залишимо інженерів, аварійні служби, технічний персонал, а в новостворені філії переведемо економістів і фінансистів... Тоді вийдіть і чесно скажіть — безпека труб нас не цікавить, ми хочемо відповідати винятково за грошові потоки.

— Чи потрібне поспішне реформування облгазів?

— Свою думку з цього приводу ми виклали у листі на адресу Президента України Віктора Ющенка, в якому, зокрема, зазначили, що розуміємо необхідність реформування газової галузі, але модернізація повинна бути планомірною! Ми також просимо Віктора Ющенка бодай призупинити реформування (адже в розпал опалювального сезону впроваджувати зміни у таку непросту галузь дуже складно) або взагалі скасувати розпорядження Кабміну.

— А як на ваші заяви реагує, власне, Кабмін? Невже вам нічого не обіцяють?

— Про які гарантії від уряду може йтися, якщо наші вимоги, висунуті ще на початку року, так і не були виконані. Минулого четверга на засіданні НКРЕ один із керівників новоствореного вінницького ДП «Нафтогазмережа» чітко заявив, що тариф за обслуговування населення і постачання газу в домівки людей дозволяє взяти на роботу 1 400 працівників, тоді як на ліквідованому ВАТ працювали 2 500 працівників. Що буде з рештою, нікого не турбує. Люди опинилися на вулиці. Наше завдання як профспілки — зберегти робочі місця для спеціалістів, які відпрацювали у газових структурах дер­жави по кілька десятків років. У листі на ім’я Президента України ми звертаємо увагу на те, щоб без роботи ризикують залишитися близько 50 відсотків робітників газових господарств України. Врахуймо, що у деяких газових господарствах люди працюють сім’ями. Відтак у випадку звільнення родини можуть залишитися одразу без обох годувальників.

Галузева профспілка сформувала чіткі вимоги до органів влади. Перше і найголовніше — виконайте старі обіцянки, перегляньте тарифи на послуги обл– та міськ­газів з урахуванням підвищення зарплат і повного відшкодування витрат. Друге — не підривайте ситуацію в розпал опалювального сезону, не створюйте напруження в трудових колективах. Третє — хочете реформувати галузь? Проведіть широке суспільне і експертне обговорення, врахуйте європейський досвід, вислухайте трудові колективи і тільки потім прийміть зважене і відповідальне рішення. На жаль, зараз все відбувається з точністю навпаки.

— А наскільки правомірним є те, що НКРЕ позбавила ліцензії ВАТ «Вінницягаз»? Побутує думка, що так звана реформа — ні що інше, ніж банальне рейдерство...

— Наскільки правомірними є дії НКРЕ — питання до юристів. Звичайно, можна назвати це і рейдерством, адже, окрім ідеї реформування, ні Кабмін, ні НАК «Нафтогаз України» не пропонує чіткого плану реформування чи, як кажуть, плану передачі газових мереж у державну власність. Очевидно, що за короткий проміжок часу провести реформування 42 відкритих акціонерних товариств неможливо. Тому ми і вимагаємо: якщо обіцяєте, що це буде зроблено, як і записано у рішенні Кабміну про реформування, — надайте нам план, згідно з яким реформа не залишить на вулиці жодного працівника.

Для того, щоб створити аналоги облгазів, потрібні величезні кошти, яких, як ми розуміємо, уряд не має. Цілком логічніше було б спрямувати кошти, виділені на створення ДП «Нафтогазмережі» (а це 1,6 мільярда гривень), на реформування галузі і соціальний пакет для десятків тисяч робітників.

— Якщо реакції уряду на завтрашню акцію протесту профспілчан все–таки не буде...

— У такому випадку акції протесту триватимуть, доки нам письмово не гарантують, що жоден із працівників не залишиться без роботи. А тому вимагатимемо підписання договірного погодження з урядом, де цей момент буде чітко прописаний. Якщо Кабмін таки не піде на компроміс, є юридичні механізми, щоб відстоювати права громадян у судових інстанціях.