Очі хворих дітей дивляться нам у душу з лайтбоксів у метро, з інтернет–сайтів, із бігбордів на вулиці. Їх так багато, що мимоволі... до цього звикаєш. Коли в людини все добре, вона, як правило, не задумується, що десь існує світ крізь вікно лікарняної палати. Де кожен день складається з крапельниць, аналізів, прийому ліків і питання: де взяти гроші на ці самі ліки? «Якби не хвороба сина, я б ніколи не дізналася, скільки у нас добрих людей!» — казала мені одна жінка. Попри «завал» на роботі й страх доторкнутися до чужого болю є унікальні люди, готові простягнути руку допомоги. З нагоди Дня благодійника ми вирішили послухати кількох із них. Нехай їхній приклад надихне інших...