Бокс із мікрофоном

Не минуло й півроку від останнього концерту «Парад алле» білоруської групи «Ляпіс Трубецкой», як 9 грудня неофутуристи знову зібрали черги біля київського клубу «Бінго». За цей час у столиці їхніх шанувальників значно побільшало і вони покультурнішали. Перед входом до клубу чемно вишикувалися у кілька рядів молоді люди, дехто навіть із маленькими дітками на руках. «Тільки подивися, як рівненько стоять. І дебоширити ніхто не збирається», — охоронці не ймуть віри, що все так гладко проходить перед рок–концертом одного із найшаленіших гуртів СНД. «Ляпіс Трубецкой» упродовж осені дав 30 концертів у Росії і вперше завітав до Києва, щоб презентувати новий альбом «Культпросвет». Усі тексти пісень меломани вже не перший тиждень знали напам’ять, адже білоруси ще кілька місяців тому виклали в мережу весь альбом. «Не давай буржуям на чай — «Культпросвет» безкоштовно качай!» — остання новина із сайту «Ляпіс Трубецкой». До речі, альбом хлопці записали за 8 днів на одній із київських студій. Як пояснив фронт­мен гурту Сергій Міхалок, зараз ніхто не купує ліцензійних дисків: «Удома маю дуже велику колекцію музичних записів. Та серед них майже немає ліцензійних. Всі культурні люди все скачують в інтернеті. Ми живемо не за зароблені гроші з дисків, а з гастрольного графіка. Важливо, щоб люди знали наші пісні і приходили на концерти».

Таке рішення Сергія Міхалка справді показало неочікувані результати. Незважаючи на те, що в цей вечір «Динамо» грало з «Барселоною», «Бінго» вже з 20.00 аж тріщав від відвідувачів. Перед сценою на великому червоному плакаті золотистими літерами у зал дивився напис: «Сомнений нет — «Культпросвет!» Важко повірити, але цей напис на підсвідомому рівні вплинув на всіх. «Бінго» ніколи не міг похизуватися культурною атмосферою. Цього ж разу курці виходили в коридор, біля барних стійок — ніякого натовпу. Якою б драйвовою не була пісня, молодняк під сценою один до одного ставився толерантно, тож обійшлося без синців і втручання охоронців клубу в їхні дикі танці. Сергій Міхалок з першої пісні заявив, що до нас приїхав «Трубецкой», з’явився культурний герой. «Людина сама вирішує — бути їй прекрасним принцом, чарівною принцесою чи рабським черв’яком. Ми хочемо повернути корисне у сферу розваг. Нам мало хліба і видовищ. Хочемо чистої позитивної енергії», — волає зі сцени Міхалок.

У новий альбом «Ляпіса Трубецкого» входить 12 треків загальною тривалістю 45 хвилин. Зрозуміло, щоб відіграти двогодинний концерт із двома виходами «на біс», музиканти розбавили нову програму добре відомими хітами. Хоча на прес–конференції перед концертом Міхалок зізнавався у своєму попсовому гріхопадінні та що йому дуже соромно за пісні кінця 90–х. «Культпросвет» — це третій альбом нової групи, тобто нашої епохи відродження. Все, що було до того, ми публічно відкидаємо. Вважаємо це шлаком і фейком. Багато пісень групи «Ляпіс 90–ті» користуються популярністю. Ми готові виконувати їх на закритих вечірках за великі гроші. Не будемо лицемірити, зараз важкі часи, і, щоб бути незалежним, потрібне якесь стабільне джерело доходів», — розповідає Міхалок. У Києві «Ляпіс Трубецкой» все–таки згадав деякі пісні з минулого. Адже, як пояснив Сергій, у нас чомусь старі композиції, які вивели «Ляпіс Трубецкой» на вершини мейнстрімових хіт–парадів, люблять найбільше. «Можливо, це пояснюється популярністю шоу «Саша і Сірожа», — розмірковує Міхалок — У Москві старих пісень ніхто не пам’ятає».

У «Бінго» публіка не дуже переймалася тим, якими хлопці були в 90–х і якими стали у 2000–х. Весь зал не опускав рук від захоплення ні під час виконання «Ти кинула» (1998), ні «Золотих яєць» (2004), ні «Капіталу» (2007), ні «Маніфесту» (2008), а тим більше пісень із нового альбому — «Містер лох», «Пульс епохи», «Нігіліст», «Зомбі–роботи», «Біси» чи «Болт». За мелодіями та енергетикою пісні різних років майже не відрізняються. От тільки сатира в текстах і епатажний перформенс на сцені щоразу посилюються. У Білорусі Міхалок не ходить на вибори президента, тільки на інавгурацію, бо «й так все вибрано». Не вірить у громадянські інститути, соціальний захист і пенсійні фонди, тому й у піснях співає, як він «клав» на них залізобетонний болт. Він конкретно називає, хто і в яких випадках є зомбі чи лохом.

«Жванецький — великий сатирик, він багато критикує, але нікого конкретно. Це всім вигідно. Ми не такі. Ми — неофутуристи, послідовники Маяковського, Бурлюка і Хлєбнікова. Ми бравіруємо на межі вульгарності та психологічного трансу. Я не буду кривитися, вичавлюючи з себе посмішку, і казати, що хочу змінити світ на краще. Він і так прекрасний. Його треба показувати таким, як є, щоб лежачі на дивані вийшли з дому і подивилися, як гарно навколо», — агітує Міхалок. І це йому вдалося. Після завершення концерту народ під клубом ще довго не розходився, і краєм вуха можна було вловити обірвані розмови: «Ну і дали! Прекрасно!»

Варто відзначити фізичну підготовку всієї групи «Ляпіс Трубецкой». З першої по останню пісню музиканти у кросівках, футболках і шортах невгамовно стрибали, як на тренуванні. Міхалок весь у татуюванні поводився з мікрофоном, ніби з боксерською грушею. Мабуть, далося взнаки його захоплення боксом. Танці вокаліста нагадували ритмічні рухи у спортзалі. «Ми колишні алкаші — теперішні боксери», — заспівали наприкінці учасники гурту «Ляпіс Трубецкой». Правду сказав Міхалок, інколи, щоб збирати стадіони культурно–просвітлених, треба опуститися самим на дно, аби потім виринути на поверхню з новою програмою, яка, без сумніву, «порвала» весь клуб «Бінго».