Не просто пиріжок

Неаполітанська піца отримала престижний сертифікат ЄС — GTS («Гарантований традиційний виріб»). Неаполь добивався отримання цієї відзнаки кілька останніх років. Такі зусилля наштовхувалися на спротив виробників неаполітанської піци з інших країн, передусім Німеччини та Польщі. Власники неаполітанських піцерій сподіваються, що відтепер єесівський «знак якості» стане дієвим інструментом захисту справжньої піци від підробок.

Неаполітанська піца повинна відповідати довгому переліку суворих вимог. Відповідно до розпорядження уряду Італії, оригінальну піцу готують із місцевих продуктів, зокрема помідорів марки «Сан–Марцано», які ростуть лише на полях вулканічного походження на схилах Везувію, а також із моцарелли «Ді Буфала Кампана», що виготовляється з молока корів, які пасуться на болотах провінцій Кампанія і Лаціо в напівдиких умовах. Більше того, борошно має бути лише кондиції 0 чи 00 (або суміші цих двох видів), а для тіста слід використовувати дріжджі для броварень. Використання механічних апаратів для виготовлення тіста суворо заборонено. Товщина тіста не повинна перевищувати три міліметри. Піцу слід пекти впродовж 60—90 секунд при температурі 485 градусів у печі, яка опалюється винятково дубовими дровами. І ніяких електричних чи газових печей.

Різноманітні види піци популярні в усіх куточках світу, але народилася ця страва саме в Неаполі. Першу піцу сучасного зразка приготував 1889 року місцевий кухар Раффаеле Еспозіто для королеви Маргеріти Савойської, дружини тодішнього монарха Італії Умберто І. Королівське подружжя відвідувало південь Італії, і кухар як особливий почастунок виготовив піцу в кольорах італійського прапора: червоного (помідоровий соус), білого (моцарелла) та зеленого (базилік). Так народилася славетна піца «Маргарита».