Кандидат–хабарниця
мПро цю справу почали швидко забувати чотири роки тому. Наприкінці грудня 2005 року головний військовий прокурор РФ Олександр Савєнков повідомив, що кримінальне переслідування Юлії Тимошенко (екс–Прем’єра визнали винною в організації підкупу посадовців Мініоборони РФ) припинено на підставах, що не реабілітують — у зв’язку із закінченням терміну давності. Тоді цю новину підхопили всі ЗМІ Росії й України, які цитували зокрема й такі слова пана Савєнкова: «За російським законодавством вона визнана особою, що вчинила злочин!». Місяць потому — у січні 2006 року, на одному з міжпартійних форумів БЮТ Юлія Тимошенко з президії направила руку з якимись папірцями в зал і сказала однопартійцям, що це і є постанова російської військової прокуратури, згідно з якою вона визнана невинною. Мовляв, справу закрито не лише за відсутністю складу злочину, а й події злочину. Дивно, прокурор офіційно перед камерами заявив одне, а пані Юля у колі «своїх» — інше. При цьому уявну постанову, яку вона демонструвала, поближче ніхто так і не побачив. За чотири подальші роки опозиційна лідерка БЮТ знову стала Прем’єр–міністром, а всі якось підзабули, що чарівна очільниця Кабміну «визнана особою, що вчинила злочин». Тобто, згідно і з російським, і українським та й будь–яким іншим законодавством, наша пані Прем’єр є ЗЛОЧИННИЦЕЮ! І документи, які явно, а головне — детально, це підтверджують, «УМ» отримала у своє розпорядження вчора, під час прес–конференції Героя України Степана Хмари, директора Антикорупційного центру при Українському юридичному товаристві Сергія Долі та інших.