Андрій Парубій: Головне завдання — не допустити «ківаловщини»

У Центральній виборчій комісії розгорнулася боротьба за посади в окружних виборчих комісіях. Згідно із законодав­ством, кожен із кандидатів має отримати однакову кількість посад у керівництві ОВК. Цього тижня довкола цього виник скандал: в окружкомі №188 (Херсонщина) з посади секретаря було знято представника Віктора Ющенка, а натомість призначено людину Віктора Януковича. Команда діючого Президента відстояла в суді свою квоту.

Утім уповноважений представник Ющенка у ЦВК Андрій Парубій застерігає, що в цьому випадку може йтися про далекосяжну домовленість. На його думку, штаби Тимошенко та Януковича хочуть поділити посади між собою. Під час інтерв’ю пан Парубій також розповів про внутрішню «кухню» роботи ЦВК.

«Рейтинг Тимошенко падає, тому їй ще доведеться поборотися за другий тур»

— Андрію Володимировичу, цього тижня у ЦВК виникла певна колізія, пов’язана і заміною секретаря одного з окружкомів. Посада належала до квоти Ющенка, а натомість було призначено представника Януковича. Ви дуже завзято взялися за відстоювання цієї позиції.

— Закон про вибори Президента передбачає принцип рівності кандидатів. І, відповідно, принцип паритетного розподілу в окружних комісіях. З технічного боку, раніше кандидати тягли жереб, а тепер є машинна програма, яка за власним алгоритмом видає пропорційність. Кожен кандидат таким чином отримує однакову кількість посад голів комісій, заступників, секретарів.

До складу комісії входить по два представники від кандидата. Є звична практика, що учасник виборів може міняти людину зі своєї квоти. Ми попросили зняти секретаря комісії, а замість нього призначити іншого члена комісії: хотіли поставити особу, що має більше досвіду. Натомість ЦВК дослухалася до подання про зняття секретаря, але не врахувала заяви з призначення іншої людини. Відтак секретарем поставили людину Януковича. Таким чином було порушено принцип рівності кандидатів.

Я заявив про це на засіданні ЦВК. Але 10 членів комісії проголосували за те, щоб представник Януковича залишався секретарем, і лише Володимир Шаповал і Андрій Магера (голова ЦВК і його заступник. — Авт.) утрималися. Ми подали скаргу в Київський адміністративний суд, і суд зобов’язав ЦВК відновити справедливість. Також ми хотіли, щоб подібна практика не повторювалась і в майбутньому. І суд зобов’язав ЦВК надалі дотримуватись принципу паритетності.

Поки тривав судовий процес, ми отримали інформацію, що подібні ротації були проведені ще в кількох окружкомах. Зокрема, у 13 окрузі, що на Вінниччині, зняли нашого голову — поставили висуванця від Юлії Тимошенко. І це не тільки у Віктора Ющенка.

Відтак складається загальне враження, що ми є свідками злагодженої кампанії. Мета — поділити комісії між людьми Януковича та Тимошенко. Кількість їхніх представників у керівництві окружкомів збільшується, а у інших кандидатів зменшується. Те саме може відбутися і в дільничних комісіях. Тому цей процес треба зупинити.

— А навіщо це ПР і БЮТ? Припустимо, зараз вони поділяться. Але в другому турі (куди, за нинішньою соціологією, вийдуть Янукович і Тимошенко) доведеться змагатися вже між собою...

— Звичайно. Але їм ще треба вийти у другий тур. Ми знаємо, що рейтинг Юлії Тимошенко падає, особливо на Західній Україні. Тому вихід у другий тур для неї — головне питання.

Мати більшість у виборчих комісіях — дуже вигідно. За законом про вибори Президента, більшість може виставити за двері будь–якого спостерігача, може позбавити права голосу будь–кого з членів комісії. Тобто, якщо ці дві сили діятимуть спільно, вони можуть робити, що заманеться.

Моє політичне бачення таке, що насправді вся війна, яку ми бачимо між Януковичем і Тимошенко, — це боротьба нанайських хлопчиків. У глядачів складається враження, що вони б’ються, а насправді вони бавляться між собою. Це лише зовнішні ігри. Вони діють спільно і, на моє переконання, за зовнішнім сценарієм, написаним у Кремлі.

«Знову може підтвердитися теза: головне те, як рахують»

— Як ви оцінюєте дії ЦВК у колізіях з окружкомами?

— Я даватиму політичну оцінку. Як на мене, Центральна виборча комісія поводиться вкрай заангажовано. Юридичну оцінку вже дав суд, визнавши нашу правоту. Суд засвідчив, що позиція членів ЦВК, які голосували за зміну секретаря, не була правовою.

— Ще одне запитання про окружкоми. Кандидат у президенти Михайло Бродський заявив, що він віддав частину своїх квот у окружних комісіях іншим кандидатам. Чи маєте інформацію, наскільки поширеною була така практика серед інших кандидатів?

— Безумовно, нас хвилює те, що хтось хоче отримати одноосібну більшість у комісіях. Нам достеменно не відомо, чи деякі кандидати віддають свої квоти за згодою, чи в них забирають квоти, як у нас. Деякі кандидати є нашими союзниками у цьому питанні. Зокрема штаб Арсенія Яценюка: вони готові відстоювати позицію разом із нами. Але Янукович і Тимошенко можуть розширити свої квоти за рахунок інших кандидатів. Тому ми ставимо питання ширше: відстояти не лише нашу квоту, а й зберегти паритетність для всіх учасників виборів.

Зі спробами «зробити» вибори в комісіях треба боротися вже зараз, бо потім буде пізно. На п’ятий рік після Майдану знову може підтвердитися теза про те, що важливо не те, як голосують, а те, хто рахує.

— Той же Бродський казав, що він віддав квоти в окружкомах, бо не мав людського ресурсу, щоб заповнити комісії. Це проблема не тільки Бродського: з нею стикалися майже всі кандидати. Чи відчув цю проблему штаб Ющенка, чи були проблеми з пошуком людей?

— Ми не мали таких проблем. У нас серйозна команда, яка працює на виборах ще з 2004 року, а дехто й довше. Із наповненістю квот усе добре. Виникали питання лише щодо того, хто має ввійти до керівництва комісії, хто з наших представників має більше досвіду.

До тих кандидатів, які не заповнили свої квоти, маю запитання: а чому вони йшли в президенти? Можливо, завтра, у випадку перемоги на виборах, їм доведеться заповнювати просто гігантську квоту у структурах влади. Очевидно, їх цікавить не боротьба за президентське крісло, а щось інше. Якщо вони є «технічними кандидатами», то нехай у цьому прямо й зізнаються.

«Ще є час поміняти закон про вибори»

— Андрію Володимировичу, Верховна Рада не змогла ухвалити зміни до закону про вибори Президента. Відтак у силі залишився старий акт. Наскільки це загрожує виборчому процесу?

— У законі є положення, які створюють можливість для фальсифікацій і зловживань. Дуже хвилює момент, який дозволяє вносити зміни у список виборців в останній день голосування. Залишивши цей пункт, народні депутати фактично знівелювали роботу, яка велася над державним реєстром виборців упродовж двох років; на це ж було витрачено бюджетні кошти. Ми усвідомлюємо, що у списках виборців можуть бути помилки. Але дозвіл коригувати список в останній день — це інструмент для ділків, які захочуть фальсифікувати вибори.

Ми стурбовані, що виборчі комісії мають можливість позбавляти спостерігачів і членів комісій права участі в роботі. Вважаємо негативом те, що громадські організації не мають права офіційно спостерігати за виборами.

Тому Президент України повторно вніс проект змін до закону про вибори до Верховної Ради. Парламент зобов’язаний розглянути проект, щоб вибори пройшли прозоро й демократично.

— Є й інша думка. Голова Комітету виборців України Олександр Черненко вважає, що закон про вибори краще не зачіпати, якщо, звісно, зміни не будуть унесені впродовж наступного тижня. І нехай уже виборчі комісії готуються до виборів за існуючими положеннями, бо пристосуватися «на ходу» до інших буде складно.

— Звичайно, прийняття закону під час виборів ускладнює процес. Треба було зробити це цивілізовано ще тоді, коли проект уперше вносився до Верховної Ради. Але нам не дали ухвалити цей закон: фактично проект заблокували БЮТ і Партія регіонів. Я все–таки вважаю, що нам треба до останнього намагатися покращити цей закон.

Наприклад, питання про внесення уточнень у списки виборців можна ухвалити в будь–який час, навіть за кілька днів до голосування, — і це не зашкодить виборчому процесу.

КОМАНДНЕ ПИТАННЯ

«Моє завдання — відстояти принципи»

— Андрію Володимировичу, розкажіть про роботу уповноваженого від кандидата у ЦВК.

— Це відповідальна робота. Фактично уповноважений представник кандидата є єдиною людиною, яка може подавати й забирати документи, яка має право дорадчого голосу на засіданнях ЦВК. Моє завдання — відстоювати не тільки права кандидата, а й принципи й цінності, яких дотримуюся я, які втілює Віктор Ющенко. Це завдання не лише юридичне, а й політичне. Серед найголовнішого маю на меті не допустити повернення «ківаловщини».

— Зрозуміло. А як ви оціните той факт, що кілька кандидатів (особливо Тимошенко) набрали собі в довірені особи в центральному і «звичайних» округах усіляких співаків, артистів, представників шоу–бізнесу. Наскільки адекватно ці люди можуть відстоювати інтереси свого кандидата?

— Думаю, це помилка. Український політикум уже мав «перехворіти» цим і подорослішати. «Наша Україна» проводила у парламент і співаків, і артистів. Це не виправдалося. Скажімо, Андрій Парубій ніколи не буде добрим співаком. Так само і професійний співак не буде добрим законодавцем (хоча бувають і винятки). Кожен має займатися своєю справою.

— Незважаючи на це, серед довірених осіб кандидата у президенти Ющенка є Михайло Поплавський. Він, звісно, у першу чергу, ректор, а не співак, але в будь–якому випадку — людина шоу–бізнесу. Наскільки виправдана його постать довіреної особи?

— Я сприймаю його лише як ректора, а не співака. Хоча це питання смаків, звичайно (усміхається).

Якщо говорити про довірених осіб, то йдеться насамперед про тих, які представляють певне середовище. Ксенія Ляпіна репрезентує підприємців, середній клас. Дмитро Павличко є виразником творчих людей, інтелігенції, тих, кого можна назвати «совістю нації». Леонід Губерський як ректор Київського університету ім. Шевченка й Михайло Поплавський є представниками освіти, наукового середовища. Ці люди вестимуть діалог із різними соціальними групами — саме про це йшлося.