За спиною — роки, міста, драми, радості й багато ролей. Попереду — праця й сподівання. Тетяна Стебловська «виткана» з ностальгії й молодості, з оптимізму й суму, з наївності й гумору, з музики і величезного досвіду. Напевно, тому вона однаково близька людям старшого віку й молоді: для одних вона добра мудра бабуся (няня в «Дяді Вані» або ж Памела в «Моя дорога Памела»), для других — сучасна астропсихолог Софія у «Спалюємо сміття» (Emрty trash), для третіх — зворушлива Свиня–ангел у «Звичайній історії», для четвертих — гротескова Пташиха у «РехуВІлійЗОР»і ...

Тетяна Стебловська у своїй професії вміє практично все: грати гострохарактерні ролі (комедійні, драматичні й трагедійні), співати: о, як щиросердно в її виконанні звучать стародавні романси; а колись вона у Київському театрі естради грала у мюзиклах «Шахрай мимоволі», «Серенада Сонячної долини», «Кіт Леопольд», «Відьомські жарти», виконувала монологи гумористів і сатириків. Тетяна Володимирівна виступає з концертними номерами на радіо й телебаченні, знімається в українських та російських кінофільмах і телесеріалах, співпрацює з різними столичними театрами, проте рідним для неї є Київський академічний Молодий театр. Це той стрижень, навколо якого концентрується її акторське життя.

Ще навчаючись у школі, вона відвідувала народний театр у Жовтневому палаці, там грала, приміром, з Іриною Дукою і Давидом Бабаєвим, нині народними артистами, у «Колегах» Василя Аксьонова, «В дорозі» Віктора Розова. По закінченні Театрального інституту Тетяні захотілося, незважаючи на те, що батьки були людьми авторитетними, зі зв’язками (мама Ольга Юровська — примадонна київської оперети, тато Володимир Стебловський — директор театру імені Франка, потім театру імені Лесі Українки), самостійності. За запрошеннями їздила в різні міста, наприклад до Миколаєва, Дніпропетровська. Після того як у журналі «Театр» була надрукована її велика фотографія і стаття про неї, одержала з Самарканда запрошення на роль Вальки в «Іркутській історії».

Згодом — повернення до Києва: Тетяна Стебловська сімнадцять років успішно працює в Театрі естради, та у лиховісні дев’яності він припиняє своє існування. Коли запропонували роботу кілька київських театрів, Тетяна Стебловська вибрала саме Молодий театр, оскільки знала, що його через місяць–два має очолити Станіслав Мойсеєв, вона бачила його спектаклі в київських театрах імені Лесі Українки й імені Івана Франка, у ТЮГу, їй був цікавий цей режисер, хотілося з ним попрацювати, тим паче що, коли режисер приходить до колективу, для нього все починається ніби з білого аркуша, всі рівні, немає шлейфу взаємин. Це дуже важливо — взаємини будуються в роботі. У Молодому пролетіли 14 років...