Банани–лимони, апельсиновий рай…

Чого тут тільки немає: лимони, апельсини, мандарини, банани, інжир і навіть кавове дерево. За вісім років незвичного хобі садівник знає усі «забаганки» заморських дерев. Пан Ігор каже, що головне для них — тепло, тому з початком перших морозів опалює теплицю «буржуйкою». Нині у чоловіка збір урожаю — заморські фрукти якраз дозріли.

Невибагливі лимони

«Лимони понесу продавати на ринок, бо у мене їх найбільше, — розповідає чоловік. — А мандарини, інжир, банани, апельсини — це так, для себе. Найбільше ласувати ними люблять дружина та донька».

Господар запрошує нас до теплиці. Таке враження, що потрапив у райський сад. З–під зелених листочків виглядають жовтогарячі, помаранчеві фрукти. Від побаченого одразу піднімається настрій. Здається, що тут вічно панує літо. «Вісім років тому я купив у київського садівника Анатолія Патія кілька саджанців лимонів, мандаринів та апельсинів, — розповідає пан Ігор. — Спеціально для них побудував теплицю. Друзі та знайомі не йняли віри, що мені вдасться щось виростити, але я наполегливо доглядав за ними. Спочатку три роки обривав цвіт, не давав деревам плодоносити, щоб вони пішли в коріння і стали міцнішими. А тепер щороку збираю урожаї. Коли з’явилися перші плоди, всі сусіди приходили дивитися. Тепер частину урожаю залишаю собі, а решту продаю на ринку». Найбільше садівник пишається лимонними деревами. Середня вага плодів на них — 600–800 грамів. А одного разу справжній лимон–рекордсмен вродив вагою 1кг 100 грам.

«Лимони у догляді непримхливі, — зауважує садівник. — Їх достатньо раз у тиждень підливати в літню пору, а взимку лише раз на місяць. Перед поливом обов’язково підігріваю воду. Лимони люблять тепло. А от прямого сонячного проміння не люблять. Влітку на теплицю натягую спеціальну сітку. Щоб лимонні дерева краще росли, раз у місяць ґрунт підживлюю попелом, розведеним водою». За словами Ігоря Чубатого, лимони, якщо їх не зривати, можуть висіти на дереві три роки. Достиглий фрукт навесні знову зеленіє, шкірка його товстішає, а восени знову жовтіє. І так безперервно.

Кава по–домашньому

Деревця апельсинів і мандаринів за розмірами дещо нижчі за лимонні дерева. Але зовні виглядають так само. «З ними мені довелося трохи повозитися, — пригадує Ігор Чубатий. — Довго не хотіли цвісти. Я не знав, у чому річ, аж потім вичитав у книжці, що відстань між лимонним і апельсиновим деревами має бути не менше двох метрів. Бо лимон забирає всі поживні речовини. Довелося пересадити апельсинове і мандаринове дерева. Щоб вони нарешті зацвіли і почали плодоносити, перев’язував гілочки мідним дротом».

Перший урожай апельсинів був невеликий, лише десять штук. Плоди більші за магазинні і набагато солодші. Ігор Чубатий припускає, що, може, вони такі великі через те, що їх дуже мало. «Цього року апельсини не вродили, — каже він. — Напевно, це пов’язано з тим, що навесні я взяв багато щеп. Саджанці мені набагато вигідніше продавати, аніж фрукти».

Навесні пану Ігорю подарували саджанець кавового дерева. Чоловік посадив його у глиняний горщик і переніс у теплицю. Нещодавно кавове дерево заплодоносило, на гілочках видніються червоні ягідки. «Всередині ягідки міститься кавове зернятко, — каже садівник. — Його потрібно висушити і добре обсмажити, а потім змолоти. І ось вам справжня домашня кава».

Поруч із кавовим деревом росте інжир. Роздивляюся зелені продовгуваті плоди ближче. «В інжирі міститься багато калію, — зазначає Ігор Чубатий. — Тому, коли знайомий привіз із Києва два саджанці, то я неймовірно зрадів. Одразу висадив їх у теплиці, але через кілька місяців почалися проблеми. Коріння інжиру настільки розрослося, що «приглушувало» ріст інших дерев. Я торік пересадив його на... город. Як виявилося, це була хибна ідея. Надворі інжир не встигав дозрівати. Тому довелося знову посадити його у горщик і повернути у теплицю. Нещодавно плоди почали дозрівати».

Минулого року пан Ігор був змушений зрізати фейхоа, яке не плодоносило. Примхливе дерево не любило посухи: якщо хоч раз вчасно його не поллєш, обпадає увесь цвіт. «Можливо, фейхоа не підходять умови у моїй теплиці, — каже садівник. — Три роки я не міг знайти причини, чому воно не плодоносить, тому і зрізав. Шкода, читав, що плоди фейхоа багаті на йод. А цвіт! Кольором схожий на райську яблуню. Очей не можна було відвести».

Перші банани — 10 см

У другому кінці теплиці росте банан. На самій верхівці, під крислатим листям, висить гроно бананів. Щоправда, вони менші, аніж у магазині. Плоди саме дозрівають. Коли садівник збере врожай, то зріже рослину — вона більше не плодоноситиме. Натомість до того часу виростуть паростки, які вона пустила. Тож уже через рік у господаря знову будуть домашні банани. «Пам’ятаю свій перший банановий урожай, — пригадує він. — Плоди були завбільшки 10 сантиметрів і дуже соковиті. Цьогоріч вони трохи більші».

Якщо пан Ігор кудись їде, то його дружина бере на себе всі обов’язки з догляду за деревами. Чоловік каже, що їй це прекрасно вдається. «Дружина ніколи не перечила моєму захопленню, — розповідає пан Ігор. — А навпаки, підтримувала». Воно й не дивно, бо, прощаючись із садівником, ловлю себе на думці, що розумію, чому пан Ігор так закоханий у цю екзотику. Бо, побувавши тут раз, хочеш повернутися сюди, у тропічний сад, де так смачно пахне цитрусовими.