І хор на вашу честь заспіває...

Людей, які тримають на собі культуру, не фотографують для білбордів і обкладинок журналів. Вони щодня приходять у свій театр, філармонію, дитячу художню школу, бібліотеку, клуб, вони вмовляють людей виявити свій дар, полюбити музику забутого композитора, відшукати нові смисли у класичних п’єсах і ризикнути поставити на провінційних сценах гучні романи. У Чернігові такою людиною був Любомир Мирославович Боднарук — засновник і художній керівник академічного камерного хору імені Бортнянського. Уродженець Тернопільщини, випускник Чернівецького музичного училища і Львівської консерваторії, він 30 років прожив у Чернігові і в 1996 році створив камерний хор, який приносив Чернігову славу культурного міста. Хор імені Бортнянського брав участь у різних музичних фестивалях, виступав за кордоном, у 2008 році пан Любомир зініціював виступи хору в районних центрах Чернігівської області — це те, про що так голосять наші культурні чиновники. «Я був вражений, яка там вихована публіка! У Срібному вчителька привела на концерт молодших школярів. Я навіть розгубився, чи їм буде цікаво! А діти сиділи, як мишенята! Я відчув, що люди спрагли за справжнім мистецтвом! Боявся, що публіка не зрозуміє деякі твори, але все сприймали чудово! Ми завжди кажемо, що треба виховувати молоде покоління, але ж люди похилого віку також хочуть отримувати насолоду від мистецтва. Може, вони не знали, що треба вставати, коли звучить «Боже великий, єдиний» — духовний гімн України, але наступного разу вони обов’язково будуть уставати!» — сказав він потім в інтерв’ю.

За 13 років існування у репертуарі хору було близько 300 творів — обробки народних пісень, духовна музика, хорова класика, але акцент Любомир Боднарук свідомо робив на музику українських композиторів — Веделя, Березовського, Бортнянського, Леонтовича, сучасних композиторів — Л. Дичко, Б. Фільц, Г. Гаврилець, Л. Колодуба, В. Тилика, він робив спільні програми з народними артистами України Валерієм Буймістером, Віктором Субачевим та Валентиною Степовою, заслуженими артистками України Людмилою Давимукою та Ларисою Роговець. Оскільки Любомир Мирославович був людиною талановитою і небайдужою, і хор його був динамічним, сучасним і різноплановим, хористи однаково добре справлялися і з традиційними, класичними творами, і з химерним авангардом, створили програму, присвячену музиці Миколи Лисенка, і проїхали з нею по лисенківських місцях, вони легко могли підготувати ораторію до Дня незалежності України і «підспівати» сучасний репертуар Жанні Боднарук, заслуженій артистці України, доньці пана Любомира.

На його громадській діяльності, репертуарі хору, педагогічній роботі лежав відбиток його харизми, мінливої і відкритої близнюківської натури, природної артистичності душі, і усвідомлення високої місії пропагувати українську культуру. Він дуже вишукано й інтелігентно вмів розповісти сороміцький анекдот і дуже благородно зробити комплімент, він чудово розповідав смішні історії зі своїх мандрів, гастролей, виступів і так само захоплююче — біографії українських музикантів і композиторів. Він любив говорити, що в хорі Бортнянського співають найкрасивіші хористки Чернігова і душі не чув у доньці Жанні та її сім’ї. Мистецька родина: дружина Любов Федорівна — музичний редактор Чернігівського обласного телебачення, донька — співачка, зять — композитор, аранжувальник Анатолій Карпенко, онук Андрійко — учень Дитячої академії мистецтв на Оболоні. Коли вони збиралися разом, говорили про дві речі — мистецтво й Україну, і дуже один одного шанували і берегли. Мені здається, він був щасливою людиною.

Любомир Боднарук помер у понеділок, на Катерини, сьогодні його поховають у Чернігові на цвинтарі Яцево. Пане Любомире, місце душі в компаніях і колективах, де ви бували, назавжди залишиться вільним.