«Господи, як же добре, що я люблю джинси!» — то була моя перша думка на іранській землі. Тим часом увесь чоловічий «арсенал» аеропорту Кермана вже збігся дивитися на ноги моєї колеги-журналістки. Дівчині хтось сказав, що у мусульманських країнах «визнають» лише спідниці, а у Наталі, як на лихо, найцнотливішою виявилася лише вдяганка трохи нижче колін (насправді ж місцеві жінки тут носять штани або ж зовсім довжелезні спідниці). То була дивна картина: нещасна Наталка, прикривши ноги курткою, мусила сидіти на стільці, поки українські журналісти-чоловіки заспокоювали адміністратора, який не хотів її випускати у місто: мовляв, все о'кей, знайдемо ми дівчині якісь штанці!