Сьогодні лікар часто не зробить зайвого кроку, якщо у його пацієнта порожньо в гаманці. А байдужість та халатність стають у наш час для людей у білих халатах практично нормою. Усе це прикривають низькими заробітками медиків, мовляв, а що їм залишається робити? Тільки самі медики при цьому чомусь забувають, що їхнi хворі здебільшого живуть у таких самих злиднях, що в кишенях у них гуляє вітер. Але лікарю на це начхати.
Ця страшна історія трапилася в Черкасах 3 жовтня, якраз на День учителя. Вранці семирічний Владик, як завжди, пішов до школи, й ніщо не віщувало біди...
Останній у житті урок
Подія, що обернулася великим родинним горем, почалася зі шкільних пустощів. Після третього уроку, на великій перерві, діти біля школи заходилися кидатися грудками зі смоли, рулон якої валявся неподалік. У ту мить Владик саме піднімався сходами, й одна з грудок втрапила йому у ліву скроню. Від того удару, розповідає «УМ» мама хлопчика Людмила Куліш, її син упав i деякий час пролежав на східцях, тоді як інші діти побігли на уроки. Потім Влад піднявся й повільно пішов у клас. Він попросив у вчителя англійської мови вибачення за запізнення й сів за парту. То був останній у його житті урок.
«Увесь час у нього боліла голова. До нас додому йти близько двох кілометрів i, звісно, самотужки в такому стані він дійти не міг. Тому прибіг його однокласник і розповів, що залишив Владика під деревом», — пригадує крізь сльози жінка.
Людмила доручила меншого, 10-місячного, сина своїй мамі й побігла до знайомого, аби той завів машину і підвіз Владика додому, адже на руках жінка його не донесла б. Але з сином вони розминулися. Не знайшла мама хлопчика ні під деревом, ні в школі.
Коли жінка повернулася додому, то син уже був там і спав. Після півторагодинного відпочинку голова в нього не боліла й не крутилася. Але Владик, коли хотів пройти кімнатою, весь час тримався за стіну. Тому мама вирішила повезти хлопчика в дитячий травмопункт, розташований у Черкаській міській лікарні № 1.
Тамтешні лікарі зробили два знімки голови й сказали, що нічого страшного на них вони не бачать. Але направили на консультацію до нейрохірургів у 3-тю міську лікарню.
У лікарні визначили: струс мозку
«Я не впевнена, але в 3 -й лікарні мені здалося, що лікар, який нас приймав, був нетверезий. Бо коли я почала розповідати про все, що сталося, він мене перебив i запитав, з чим ми прийшли. Я сказала, що у дитини порушена координація рухів. Мій син пройшов кабінетом i хитався, а лікар зробив висновок, що нічого особливого тут не бачить», — продовжує розповідь мама хлопця.
За її словами, коли лікар попросив Владика нахилитися, це її сину не вдалося — він почав падати. На запитання, чим дитина хворіла, мама відповіла, що інфекційних захворювань не було, але коли син зламав руку, операцію йому робили під загальним наркозом. Тоді у сина були судоми, та лікар її не слухав і щось бубнів собі під ніс.
«Який же діагноз?» — запитала жінка. «Струс мозку», — упевнено відповів той.
Людмила добре пам'ятала, як важко народжувала первістка: у дитини був набряк головного мозку та асфіксія. Маючи за спиною чималий досвід спілкування в лікарнях, у свої сім років Владик панічно боявся медиків, тож мати просила, аби її відпустили додому із сином, обіцяла сама робити йому ін'єкції. Лікар цього не дозволив, і хлопчик потрапив у відділення нейрохірургії. З Владиком у лікарні залишилася його бабуся. А мама тільки уточнила, чи потрібно привозити свою постіль, як це тепер заведено у медичних закладах. На що лікар відповів: «У нас все есть, и все большое»... Що то означає, жінка так і не второпала.
«Це вже пацієнт реанімації»
Лікар пообіцяв тут же призначити лікування, але пройшло 15 хвилин, а від нього ні гу-гу. Хворі в палаті порадили Люді не чекати обіцяного, а йти до медика знову. З друго разу мамі вдалося отримати папірець зі списком ліків. Після ін'єкції Владик заснув і ні на що не жалівся. Вранці він почувався добре, тож батько Володимир забрав сина з бабусею додому.
«Владик був такий, як завжди. Походив по двору, посидів на лавочці, погрався машинками. Так само він почувався й наступного дня, у неділю», — згадує мама. А в понеділок батьки повезли сина в лікарню, аби зробити аналізи й комп'ютерну томограму. А ввечері у Владика заболіло у скроні те місце, в яке його вдарив однокласник. На ранок у вівторок стало ще гірше. Від їжі хлопчик відмовився. Бабуся пішла знову до лікаря, який призначив консультацію лора та окуліста. Ті запевнили, що з малим усе гаразд.
Але незабаром знову поклали у лікарню. Малий блював, був дуже слабкий, постійно спав, й привести дитину до тями бабуся могла, тільки розбуркавши його. Тоді Владик дивився на неї кілька хвилин й знову засинав. Тоді бабуся викликала завідуючого, той подивився — дитина вже ні на що не реагувала. «Це вже пацієнт реанімації», — сказав лікар. Хлопчика вирішили перевести в інфекційну лікарню. Тут же викликали обласного дитячого реаніматолога, який оглянув дитину й повідомив, що шансів дуже мало, єдина надія на Бога. Уранці лікарі констатували: Владик помер. І дописали: причина смерті не уточнена.
Це сталося на сьомий день після того, як однокласник вдарив хлопця у скроню. У тому, що його не вдалося врятувати, сім'я Кулішів звинувачує лікаря, який проявив бездушність та халатність. За словами бабусі хлопчика, медики не все зробили, щоб врятувати її онука.
Точний діагноз встановлять... слідчі
У свою чергу лікарі усі звинувачення батьків відкидають. За словами завідуючого відділенням, за дитиною вони спостерігали, тиск міряли, але в ту мить бабусі просто ... не було в палаті. На думку лікаря, трагедія зі смертю дитини не має зв'язку ні з нейрохірургічною патологією, ні з травмою мозку. Адже травма була незначною — струс, від такого не помирають. Причину смерті Владика не зміг встановити й судмедексперт: всі внутрішні органи у дитини на вигляд були здоровими.
Тому тепер крапку у цій трагічній історії повинні поставити слідчі. За фактом смерті семирічного хлопчика прокуратура Соснівського району порушила кримінальну справу за ч. 2 ст. 140 — неналежне виконання професійних обов'язків лікарями Черкаської міської лікарні № 3. Співробітники органів слідства вже мають висновки комісійної експертизи, де написано, що «причиною смерті Владислава Куліша стали гострий розлад кровообігу в судинах головного мозку та в судинах внутрішніх органів, які супроводжуються змінами ферментно-елементного рідинного балансу крові, так званий сланжсиндром, тобто підвищена здатність до тромбоутворення. Наслідками вищевказаного порушення стали гостра ниркова недостатність iз гострим розладом кровообігу у судинах надниркових залоз та гнійна пневмонія з набряком легень».
Як повідомив «УМ» слідчий прокуратури, який займається цією справою, вже допитані усі лікарі Черкаської міської та інфекційної лікарні, проте говорити, коли саме ця справа буде передана до суду, поки що зарано. Адже тривають перевірки обставин трагедії.
Проте тільки в одній Соснівській прокуратурі Черкас розслідується три кримінальні справи, до яких причетні лікарі. А в області досі пам'ятають торішній жах, коли в Уманській центральній лікарні після кесаревого розтину медики відправили до моргу новонароджене немовля, бо думали, що воно мертве. І аж судмедексперт, який думав робити розтин, побачив, що дівчинка жива. Дитина ще добу жила, а потім померла від переохолодження.
Як би жахливо це не звучало, але слідчі констатують, що їм усе частіше доводиться виконувати роботу лікарів — встановлювати справжній діагноз пацієнтів. На жаль, постфактум. А над такою тенденцією пора б задуматися тим, хто у нас в державі відповідає за охорону здоров'я, бо, схоже, скоро співробітники відповідальних органів не зможуть впоратися із кількістю скарг на роботу людей, якi начебто давали клятву Гіппократа.