Колишній прем'єр-міністр Владімір Мечіар та колишній голова парламенту Іван Гашпарович набрали найбільше голосів на президентських виборах у Словаччині, які відбулися у суботу, та вийшли у другий тур, оскільки жоден з них не дістав 50 відсотків голосів, необхідних для незаперечної перемоги. За повідомленням ЦВК Словаччини, Мечіар набрав 32,73 відсотка голосів виборців, а Гашпарович — 22,28 відсотка. Другий тур відбудеться 17 квітня.
Сенсацією є те, що міністр закордонних справ Словаччини Едуард Кукан, якому всі соціологічні опитування пророкували перемогу, набрав лише 22,1 відсотка голосів і посів третє місце. Голова реформаторського уряду Словаччини Мікулаш Дзурінда після оголошення у неділю результатів виборів заявив, що прихильники Кукана, який є висуванцем правлячої партії — Словацький демократично-християнський союз, — занадто рано повірили, що перемогу їхньому кандидату гарантовано, і не з'явилися на вибори. Дійсно, активність виборців становила лише 48 відсотків. Діючий президент Рудольф Шустер, каденція якого закінчується 15 червня, проковтнув гірку пігулку, оскільки за нього проголосували менше восьми відсотків виборців.
На думку голови виборчого штабу Мечіара Віліама Собонії і на думку більшості словацьких політологів, Мечіар має всі шанси перемогти у другому турі. Якщо він сяде у крісло президента, то це буде ляпасом і для НАТО, куди Словаччина вже вступила, і для ЄС, куди країна має ввійти 1 травня, оскільки в часи перебування на посаді прем'єр-міністра посткомуніст Мечіар демонстрував замашки авторитарного керівника, виступав проти членства його країни у згаданих організаціях, був причетним до кількох гучних афер кримінального забарвлення. Проте і перемога 63-річного Гашпаровича також не віщує Словаччині нічого доброго. В комуністичні часи він працював прокурором. Політичну кар'єру розпочав 1992 року в команді... Мечіара, до якого в ті часи вважався дуже наближеною особою. В роки прем'єрства свого патрона (1994—1998) Гашпарович очолював парламент. На цій посаді вславився як диктатор, який надавав слово лише прибічникам Мечіара та відключав мікрофони представникам опозиції, відверто переслідував їх. Дороги обох політиків розійшлися 2002 року, коли Мечіар під час парламентських виборів не вніс прізвище Гашпаровича до виборчого списку своєї партії «Рух за демократію».
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
