Анатоль Федірко і його пам’ятники.
Невгамовний художник Анатоль Федірко, учасник Венеційського бієнале та багатьох арт–фестивалів, ніяк не може дати собі спокій із втіленням українських політиків у мистецьких образах. Але цього разу — це вже востаннє, запевняє митець. Принаймні у проекті (Nоn)сult №13. Пам’ятник Януковичу, який з’явився в буковинській столиці вчора, завершує концептуальне оформлення стіни магазину «Букініст». На ній уже «висять» Арсеній Яценюк, Юрій Андрухович (єдиний не політичний учасник акції) та Юлія Тимошенко. Точніше висять їхні мистецькі альтер–его: фотографія восьмирічного Яценюка із кухлем «Для пожертв на розвиток українського парламентаризму» (у 2008 році, коли встановлювали композицію, Яценюк був головою ВР) та черевичок від Louis Vuitton (улюблений бренд Прем’єрки).
А от Януковича митець асоціює із золотою рукою. «Це рука, яка нічого не крала, із символікою у вигляді букви «V». А поряд — шматок антрациту», — пояснює Федірко. Трактування образів наступне: рука — сила, влада; «V» — Віктор, перемога; антрацит — індустріальне, доінформаційне, суспільство. Осмислюючи (Nоn)сult №13, художник відсилає нас до радянської доби: «Чотири культи в одному місті, погодьтеся, — це дуже по–радянському. Як от у Києві письменницький будинок на Богдана Хмельницького, обвішаний меморіальними дошками». «Це пам’ятник четвертому Президенту України, — додає Федірко і вже зовсім збиває з пантелику своєю заявою. — Ні, не лякайтеся, це не агітація. Художник не займається пропагандою, а веде діалог із суспільством. У даному випадку мене турбує, що п’ять років тому Західна Україна піднімала руки за іншого Віктора».
Якихось пошкоджень пам’ятників чи вандальних акцій, які час від часу збурюють Україну, у даному випадку очікувати не слід. Чернівчани вже звиклися з федірковою стіною, хоча спочатку кілька разів крали горня у Яценюка. Невже десь в Україні прокльовується політична толерантність?
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
