Бабці проти «Вікінга»

Перший камінь у його фундамент закладено в донецькому мікрорайоні Текстильник. Підприємство під робочою назвою «Вікінг» має розпочати переробку сміття вже у 2012 році. З його допомогою місцева влада планує позбутися продукованого городянами сміття, переробивши його на теплову та електричну енергію. Фахівці заявляють, що це стратегічний проект для країни, який, окрім покращення екології, допоможе забезпечити їй енергетичну незалежність.

Тепло зі сміття

Усього в Україні подібні підприємства планують побудувати в десятьох містах, зокрема у Володимирі–Волинському, Луцьку, Миргороді, Новій Каховці, Конотопі. Донецький завод буде найбільшим. Його потужності дозволять утилізувати не лише «свіже» сміття, а й переробити відходи, що накопичилися на прилеглих до міста сміттєзвалищах за останні десятиріччя. За прогнозами фахівців, до 2020 року в Донецьку не залишиться жодного «терикону» з побутових відходів.

У реалізації проекту задіяно винятково іноземний капітал. Шведські спеціалісти, які мають великий досвід будівництва подібних заводів, надали українцям не лише свої технології, а й виступили інвесторами, вклавши у проект 240 мільйонів євро. Така активність скандинавів підштовхнула батьків міста дати заводу назву «Вікінг».

У Європі ще раніше зіткнулися з проблемою дефіциту площ під сміттєзвалища і дійшли висновку, що термічна обробка сміття з наступним виробництвом теплової та електричної енергії є найраціональнішим вирішенням проблеми. «Технологічний процес передбачає кілька етапів спалення, переробки й фільтрації, після чого побутове сміття перетвориться на чисте повітря, воду і сажу, а також в тепло– і електроенергію», — пояснюють фахівці.

Не треба нас труїти!

Завод має вирости на пустирі на відстані 1,5 кілометра від осель донеччан. Хоча, як запевнили шведські фахівці, згідно з технологією, санітарна зона для такого підприємства навіть не потрібна. За їхніми словами, «жодних викидів в атмосферу підприємство не даватиме, а процес переробки і попереднє зберігання відходів відбуватиметься у закритому цеху, тому смороду чи бруду навколо заводу не буде».

Місцерозташування сміттєспалювального «первістка» вибрали невипадково. Поруч розміщені електрична підстанція, отож вироблена «Вікінгом» електроенергія одразу надходитиме до електричних мереж міста; до найближчої котельної буде надходити теплова енергія, що скоротить використання газу, а надлишок тепла міська влада планує використати в приміському тепличному господарстві.

Проте деякі мешканці мікрорайону не поділяють ентузіазму ні міської влади, ні розробників проекту. У заводі вони вбачають пряму загрозу екологічний безпеці городян. Тож урочисте закладання «першого каменя» в майбутнє підприємство супроводжувалося акцією протесту. «Це буде другий Чорнобиль! Не дозволимо труїти нас і наших дітей димом від сміття», — рішуче вигукували місцеві жителі, переважно пенсіонерки.

«На моїй батьківщині до подібних проектів населення ставиться позитивно, бо досвід таких підприємств у Швеції великий. У нас усі розуміють, наскільки важливим є такий проект для економіки та екології країни, — намагався заспокоїти вкрай розтривожених жителів мікрорайону голова правління компанії «ЕкоЕнерджі» Ларс Гулдстранд. — Нещодавно ми побудували у Швеції такий завод за 100 метрів від житлового кварталу, і він абсолютно не шкодить його мешканцям».

«Будь–яка програма, яку ми починали у місті, спочатку сприймалася вороже. Таке було навіть з будівництвом «Донбас–Арени». Але в процесі реалізації люди розуміли, для чого це робиться і, зрештою, всі залишалися задоволеними. Не маю сумніву, що так буде і з цим заводом» — підтримав скандинавського підприємця міський голова Донецька Олександр Лук’янченко.

Та попри запевнення можновладців і керівників проекту у повній безпечності заводу, місцеві жителі налаштовані рішуче і здаватися не збираються. «Якщо місцеві чиновники нас не почують, дійдемо до Президента України», — запевнила кореспондента «УМ» ідейний натхненник невдоволених скандинав­ським проектом мешканка мікрорайону Текстильник Зінаїда Сахно.