Психологічні перформанси рекламного чарівника: рецензія на «Рекламу Аведона»
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Соліст гуртів «PoliКарп» і «Божичі» Валерій Гладунець організовує «Етнічні вівторки», як для себе. (Фото Тетяни ШЕВЧЕНКО.)
На початку року у приватній розмові батько перших у Києві етно–диско–вечорниць Олег Скрипка жалівся «УМ», що в столиці народну забаву не вигідно проводити. Мовляв, на квитках не заробиш, слави не здобудеш, організовувати вечірки варто вряди–годи, щоб не забували, але й не звикали. Етно–диско–вечорниці у стилі Скрипки, які розпочнуться 4 грудня в Одесі, набули присмаку не народної забави в затишному куточку, куди зимовими вечорами тягнеться молодь, ніби там медом намазано, а масового дійства. Із залу при Могилянці зі своїм проектом він перейшов у Палац спорту, де 7 січня на широку ногу відгуляє свої вечорниці. «Якщо б у Києві був клуб, де б вчили народних танців і виступали етнічні колективи, я б з радістю туди заходив повеселитися», — зізнається Скрипка. Тепер Олег зможе щовівторка повправлятися у гопаку в арт–клубі «Київ», що в кінотеатрі «Київ». Першого грудня тут стартував проект «Етнічний вівторок», який запровадили Анна Балакир, співорганізатор фестивалю «Рожаниця», та учасник колективу «Божичі», керманич мистецького об’єднання «Глечик» Валерій Гладунець.
Просто вражає перехід із більярдного залу в арт–клуб, де стіни прикрашають старовинні рушники, на гойдалках колихаються вишиті сорочки і безперервно звучить автентична музика. Мене відразу понесло до білого пухнастого янголятка, яке тьмяно освічував каганець. Майстриня Наталя Циголко на моє примружене розглядання шматка бавовни сказала, що світло у клубі на майстер–класах не вмикають, щоб відтворити атмосферу старовини. «Найбільша смужка буде тулубом для ангела, найменша, та що жовтенька — волоссям», — Наталя радить розкласти по купках бавовну. Через 15 хвилин під пильним наглядом дівчини в чотирьох її учнів виходять білі із золотистими прожилками янголятка. «Принесла з собою бавовняну бабусю, дідуся, колобочка з горіхом всередині. Такі ляльки треба робити голкою. Це вже значно складніше. Коли матиму постійних учнів на «Етнічному вівторку», тоді до голки привчатиму», — каже Наталя Циголко.
По сусідству народна майстриня Ірина Суликовська вчить маленьку дівчинку робити ляльки–мотанки зі шматків тканини. Дитя весь час крутиться, але майстриня наполегливо пояснює, що й куди замотувати і в дівчинки теж виходить чудова квітчаста Маруся. Найменше людей біля стола з вишиванням. Дівчата розмалювали схеми, показують узори. Глянеш і лячно стає. Техніка складна, а часу обмаль. «Хрестику не більше 100 років. На наших майстер–класах його не буде. Ми вчимо старовинну техніку. Візерунки взяли в Музеї Гончара. За один вечір можна опанувати один шов, а таких у народі є понад 200», — розповідає вишивальниця Марина Дудко. А тим часом її спокійний голос заглушує показ документальної стрічки режисера Ганни Яровенко «Фієста».
«Ми вже розписали програму на місяць наперед. Майстрині будуть періодично змінюватися. Щовівторка гратимуть різні етнорокові гурти та автентичні колективи. Маємо наміри робити не тільки українські етнічні вівторки, а й балканські, французькі та інших народів. Для цих вечірок продумуватимемо найменші нюанси — від майстринь і дизайну клубу до виконавців і танців, — ділиться планами Анна Балакир. — Ми не маємо спонсорів. Розраховуємо тільки на квитки. На вечорницях не зароблятимемо. Сподіваємося, що виручки вистачить, аби оплатити гонорари. Ми розуміємо, що на етнічні вечори не буде масового припливу. І рекламою не дуже хочемо займатися. Нехай це краще буде андеґраунд».
На весь вечір вхід коштує 100 грн, а після 20.00, коли в клубі владарюють музиканти, — по 50 грн. Є знижка для студентів. Не дивно, що на виступи «Божичів», «Пропалої Грамоти», «PoliКарп» та «ДримбаДаДзиги» зібралося доволі багато молоді. Ті, хто були передовими на уроках народного танцю, чомусь позадкували до виходу з появою на сцені гурту «Пропала Грамота». Дехто з вишиванки переодягнувся у звичайний одяг і, тихо причаївшись на лаві, спостерігав, як вар’ювали під етнорок. Але, що дивно, нікого не обурювало, що на вечорницях намішали автентику з сучасною музикою.
Наступного вівторка після традиційних майстер–класів і перегляду фільму виступатимуть «Божичі», «АтмАсфера», а дніпропетровський «Вертеп» презентуватиме новий диск.
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Монету у формі писанки випустив Королівський канадський монетний двір. Авторами дизайну стали канадець українського походження Дейв Мельничук – член Українського музею Канади у Торонто, та Стівен Розаті. >>
Коаліція дієвців культури зауважує очевидну тенденційність у призначенні Ігоря Гладуна на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», яке відбулося 3 березня 2026 року рішенням Державного агентства України з питань кіно. >>
Рівно 77 років тому - 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк, композитор, який відкрив усьому світу красу і мелодійність українських пісень, прищепив любов співати українською. >>
Я дозволила собі перефразувати слова героїні драми Лесі Українки «Лісова пісня» Мавки. Бо саме так хочеться сказати про Тараса Шевченка – знаного українця, але разом з тим велета духу, відомого >>
Історією посягання на культурну цінність, пошуку й успішного результату називають виставковий проєкт «У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація». >>