Хто лікує головний біль гільйотиною?
Відповідаючи на запитання власкора «УМ» із цього приводу, пан Асадчев наголосив, що йдеться не про зміну форми власності на підприємстві, яке й надалі мусить залишатися державним, а лише про вивільнення його від надто щільної опіки тих же «Надр України» та надання облдержадміністрації реальних важелів впливу на його діяльність. «І я вас запевняю, максимум через півроку це підприємство стане прибутковим, воно матиме перспективу, і там не звільнятимуть працівників, як сьогодні, а навпаки — набиратимуть людей на роботу».
Нагадаємо, що саме «Полтаванафтогазгеологія» була найпотужнішим в Україні виробничим геологічним підприємством із розвідки запасів нафти і газу, яке відкрило левову частку вітчизняних родовищ, зокрема й знамените Шебелинське. Створили його ще в 1936 році. Підприємство не припиняло свого існування навіть під час минулої війни — його лише «переселили» до тодішньої союзної «глибинки» — міста Саратова. В кращі часи тут працювали 12 тисяч осіб. Залишилося менше 300... Саме ці люди, серед яких чимало найкваліфікованіших фахівців з унікальним досвідом, упродовж останніх років «стукали» в усі владні двері з проханнями не «добивати» державне підприємство, а зберегти його. Останнім часом до звичних уже пікетувань у Полтаві та столиці додалися навіть страйки і голодування. Відповіддю на «плачі» трударів став згаданий «ліквідаційний» наказ міністра Георгія Філіпчука...
І це при тому, що після втручання керівництва Полтавської облдержадміністрації Президент України Віктор Ющенко зініціював розгляд ситуації довкола «Полтаванафтогазгеології» на засіданні РНБО влітку цього року. Саме на тому засіданні Генпрокурор оприлюднив факти більш ніж сумнівного «перетікання» до приватних фірм наданих свого часу держпідприємству ліцензій та дозволів на розробку найперспективніших нафтогазоносних площ. Після відповідних президентських доручень уряду та правоохоронцям здавалося, що переповнений проблемами віз державного підприємства таки зрушить із місця. Однак замість вирішення його проблем ті ж таки урядовці «трощать» згаданого воза остаточно. Під приводом цілковитої «безперспективності» будь–якого руху...
«Отримай свою частку і спокійно сиди»
«Але ж, даруйте, про яку перспективу та прибуткову діяльність держпідприємства говорять урядовці, коли спочатку патронована ними компанія «Надра України» (до речі, створена ж нібито для допомоги аналогічним підприємствам та координації їхньої діяльності) перебирає на себе надані йому ліцензії на розвідку родовищ, а потім у сумнівний спосіб розподіляє їх серед приватників, залишаючи «Полтаванафтогазгеологію» взагалі без можливості вести виробничу діяльність і одержувати прибутки», — зазначив Валерій Асадчев. Неважко здогадатися, що зазвичай ідеться про «наймасніші» родовища на кшталт Сахалінського, за яке вже не перший рік «воюють» повпреди олігархічних кланів.
Вагомі інвестиції приватного капіталу в пошук та видобуток українських вуглеводнів, звісно, треба тільки вітати. Надто за умов, коли наша держава сьогодні взагалі не фінансує надзатратні геологорозвідувальні роботи, і, скажімо, та ж «Полтаванафтогазгеологія» останнім часом змушена була вести так звану спільну діяльність із приватними компаніями, здаючи останнім свої площі в оренду. При цьому мусимо пам’ятати й про інше. Зокрема, про те, що згадані приватники, в тому числі й іноземні, також не поспішають витрачатися на неприбуткову геологорозвідку, надаючи перевагу збиранню «вершків», тобто викачуванню вуглеводнів з уже давно відкритого й розвіданого державними підприємствами.
Воістину неоціненною знахідкою для подібних інвесторів залишаються головні активи «Полтаванафтогазгеології» — інформація про розвідані нею запаси нафти та газу на певних площах і дозвільні ліцензії на їхню розробку. Однак, коли на початку ц. р. ту ж геологічну інформацію стосовно «нутрощів» Сахалінського родовища урядові структури передали приватній компанії всього за 1, 7 млн. грн., тобто фактично за безцінь, сумнівів у пріоритеті для них державних інтересів, м’яко кажучи, побільшало... Генеральний директор «Полтаванафтогазгеології» Геннадій Сікалов вважає, що очолюване ним держпідприємство урядовці «зачищають», доводять до банкрутства, власне, ліквідовують умисно, дбаючи про фінансові інтереси наближених до них приватних структур. І зізнається: від одного з головних «ліквідаторів» йому особисто вже була пропозиція «отримати свою частку від дерибану і спокійно сидіти». Все інше, мовляв, зроблять без нього...
«Ліквідаційну» сокиру ще можна відвернути
На такий «бартер» гендиректор та члени його команди не погодилися. Тож тепер саме з власною «незговірливістю», прагненням відвести від державного (!) підприємства вже занесену над ним «ліквідаційну» сокиру пов’язують підвищену увагу до нього правоохоронців. Порушені останніми роками кримінальні справи стосувалися виплати заробленого «натурою», заниження вартості оренди тощо. При цьому зовсім «свіжі» обшуки, вилучення документів з офісу «Полтаванафтогазгеології» відбувалися у стилі «маски–шоу», мали неабиякий резонанс не тільки в обласному центрі. На підприємстві, де за кілька останніх років змінилося близько десятка (!) керівників, звісно, можна виявити порушення. Однак, на думку Валерія Асадчева, в кожному такому випадку йдеться лише про якусь локальну проблему.
Висновки ж про загальний стан підприємства, ефективність діяльності менеджменту можна буде зробити тільки після об’єктивного та прозорого — без будь–якої упередженості чи відвертої «заказухи» — аудиту. Саме з його проведення розпочне своє «патронування» згаданого державного підприємства облдержадміністрація, якщо урядовці таки відгукнуться на її прохання передати «Полтаванафтогазгеологію» в оперативне управління ОДА. Водночас керівництво області має намір повернути держпідприємству відібрані в нього за «посередництва» НАК «Надра України» ліцензії та дозволи на розробку нафтогазоносних родовищ через суди.
Таке повернення на «стартові позиції», на переконання очільників краю, дозволить налагодити прибуткову роботу підприємства, відшкодувати його працівникам борги із зарплати. Згодом, задля розширення виробничої діяльності, неодмінно постане питання і про пошук інвесторів. «Однак при цьому підприємство має залишитися у власності держави і працювати передовсім на неї, а не на чиїсь приватні кишені, — говорить Валерій Асадчев. — Адже йдеться про стратегічну для України геологорозвідувальну галузь, покликану забезпечувати нашу державу власними енергоресурсами. На прикладі її колишнього флагмана бачимо, як її сьогодні практично знищує нинішній уряд».