Завжди на плаву!

Питання «У вас немає зайвого квитка?» супроводжувало мене від виходу з метро і до входу в Палац «Україна». Рівномірний потік людей, що тягнувся на концерт Михайла Поплавського, через кожні десять кроків натикався на такі собі «острівки надії» — бажаючих потрапити на видовище, але мало кому з них щастило, бо мало кому хотілося розлучатися з розкішним запрошенням пурпурового кольору, де золотими літерами було записано: «Маю честь запросити Вас». Феномен творчого потенціалу Михайла Михайловича Поплавського ще належить вивченню та аналізу — але це справа вчених та піар–менеджерів. Ми ж, як звичайні слухачі, не перестаємо дивуватися його невичерпній енергії та оцінювати різнопланові пісні.

Ювілейний концерт «Світ моєї любові» вже в назві давав можливість прочитати концепцію вечора: це не лише світ самого співочого ректора — з любов’ю до матері, Батьківщини, життя, — а й усесвіт навколо нього: з друзями, випускниками, колегами. Дружнє коло Михайла Поплавського, яке вшанувало його своєю присутністю в залі, неймовірно широке: Віктор Ющенко (Михайло Поплавський — довірена особа Президента на виборах), колишній міністр культури Ок­сана Білозір, Павло Зібров, Іван Попович, композитор Олександр Злотник, співоче подружжя Білоножків, Ніна Матвієнко, його колеги–ректори, письменники, представники посольських корпусів в Україні й лікарі, які врятували життя його синові.

Концертну програму Михайло Михайлович, який 28 листопада відсвяткує 60–річчя, розпочав зі знаменитої пісні «Юний орел» — ніби натякаючи, що молоді духом ніколи не старіють. Популярна мелодія хвилею прокотилася по залу (просто як мовиться у пісні — від сердець до сердець), і найвідданіші прихильники, підігріті очікуванням концерту, вже почали підтанцьовувати просто на місцях. Потім були «Кропива» (із грайливим підскоком молодої танцівниці на руки ректора), і «Кан–кан», і «Банька» (вельми ефектна постановка у халатиках для банних процедур), і «Блюз еротичних думок» (слова і музика Ірини Білик), і єврейська національна «Хава–нагіла» прозвучала українською мовою.

Більшості з нас Поплавський відомий в амплуа співочого ректора — веселого і запального. І лише дехто знає його як виконавця ліричних пісень. Одна з них — «Сину мій» — присвячена сину Михайла Михайловича й ДТП, в яку потрапив хлопець. Емоційний посил пісні був підсилений оригінальним відеорядом, коли вся історія замальовується в пастелі пісочних композицій так, ніби виринає із закутків зболілої пам’яті. Ще одна відома лірична композиція у репертуарі Поплавського — знаменита «Мамина черешня».

Як відомо, на сцені Михайло Михайлович ніколи не буває сам. Його завжди оточують найкращі студентки й студенти богемного університету культури — гарні, високі й стрункі — кров з молоком! Естет Поплавський з любові до прекрасного підібрав і найкращих колег із творчого цеху, які могли би своїми виступами доповнити концерт. Першою на сцену вийшла Катерина Бужинська. Професійно відтанцював свій номер аспірант КНУКіМ Влад Яма. Свої співочі віншування представили професор університету культури Алла Кудлай, «ще одна випускниця, «блуждающая» по Москві» (як представив її Михайло Михайлович) Наташа Корольова (Поривай) у дарунок виконала пісню українською мовою «Лелеки» і російські гості — група «Белый орел» (з якими Михайло Михайлович, як гостинний господар, випив трошки «біленької» за дружбу народів України з Росією).

Барвистий і яскравий концерт, відточений до деталей, з хорошим звуком (чому може позаздрити не одна зірка, що потрапляє на гастролі в Україну) запам’ятається прихильникам Поплавського надовго. А Михайла Михайловича очевидно довго грітимуть спогади про гучні аплодисменти й море квітів на сцені.

Наталя СТУЛОВА