Фішка українського ТБ: максимум запитань і відповідей та мінімум — аналітики. Навіть політичної. (Фото Івана ЛЮБИША–КІРДЕЯ.)
Якщо пройтися по рейтингах вітчизняних телеканалів, може скластися враження, що українців найбільше цікавить політика. Навіть більше, ніж розважальні проекти та серіали. Адже нічого іншого наше ТБ практично не пропонує. Напрошується висновок: телеменеджери цілеспрямовано вже не один рік поспіль намагаються переконати глядачів, що існує тільки той світ, який показують по «ящику». Проте, якщо по телевізору не показують людей, здатних аналітично мислити, це не означає, що їх немає.
Зайдемо здалеку: 15 років тому на каналі «1+1» існувала авторська програма Юрія Макарова, в якій рубрики вели вузькопрофільні спеціалісти. Проте все міняється, застаріла й «Телеманія». Але вона не переформатувалася, не осучаснилася, не поміняла верстку — зникла разом з усіма авторськими аналітичними телесторінками. Спроба якось реанімувати принцип «Телеманії» була в проекті «Остання барикада» на тих же «Плюсах», проте його теж закрили. Як людина, котра знайома з «виворотом» телебачення, поясню головну причину: в українському «ящику» немає місця авторській тележурналістиці.
Загалом телевізор — це розвага та видовище. Проте як пояснити, що балакуни, котрі нас не розважають танцями, битвами екстрасенсів чи пошуком талантів та яких аж ніяк не назвеш аналітиками, з екранів українського телебачення не зникають? Більше того — вони, як велів Господь, плодяться і розмножуються. Наприклад, канал ТVі має «Правду Романа Скрипіна» і «Правду Віталія Портникова». Це питання і відповіді, проте аж ніяк не роздуми та аналіз, просто «говорящие головы». Погодьтеся — «Я так думаю з Анною Безулик» чи «Шустер live» — теж зібрання голів та погрудь, котрі лише говорять. Здебільшого — без толку, бо здібностями щось робити природа саму голову не наділила.
Аналогічних програм можна назбирати немалу жменю. Телебачення не лише насичене, а й не втомлюється продукувати лише політичні ток–шоу, в яких старанно і довго треба відмивати від загального просторікування крупинки інформації, котрі допоможуть хоч трохи проаналізувати ту чи іншу ситуацію. Голови, котрі говорять про політику, нікому не заважають ані на «5–му каналі», ані на ТРК «Україна», ані на ТVі, ані на IСTV, не кажучи вже про «Інтер». «Перший національний» уже запустив «Золоту булаву» та «Українську рулетку».
Зникають передусім культурні, культурологічні, суспільні, соціальні проекти. Якщо ж такі проекти з’являються, то довго в «ящику» вони не живуть чи, що частіше, виходять нерегулярно. Зокрема, з вечірнього прайму УТ–1 зник «Культурний фронт», відомий режисер Вадим Кастеллі довго не міг прилаштувати соціальну аналітику під назвою «Театр наркоманів», абсурдні дії «моральної комісії» взагалі ніхто не аналізує, і прикладів при бажанні можна набрати багато.
Залишаючи одні «говорящие головы», котрі роблять політичні прогнози, цитуючи професора Преображенського, «космического масштаба и космической же глупости», і відтинаючи інші голови, котрим є що сказати поза політикою, телевізійні командири підривають довіру до себе. Яскравий приклад цьому, як не дивно... безумство довкола епідемії «свинячого грипу». Аналізували ситуацію в телевізорі три категорії людей: політичні журналісти просто, політичні журналісти–аналітики й політики. Фахових знань про медицину і перші, і другі, і треті не здобули навіть за допомогою інтернету. Тому, коли на якийсь день епідемії у студії «Великої політики» на «інтері» з’явився харківський лікар Євген Комаровський, наступного дня частину моїх знайомих попустило. Не від порад лікаря — їх, власне, було не так багато, — а від самого факту: нарешті припекло, і ситуацію аналізує людина, яка розуміється на медицині.
Повернути авторську не політичну аналітику в телевізор тим важливо, що наше суспільство давно потребує хоча б поверхових компетентних тлумачень того, що відбувається з нами і довкола нас. Тут варто згадати російське телебачення. Нехай ми вважаємо його імперським, нехай воно дійсно таким і є, нехай там навіть дозволяють певні нішеві канали з опозиційним душком. Проте як офіційну, так і опозиційну думку сусідньої держави там обов’язково аналізують не лише політики, а й громадські та культурні діячі. Про суть сказаного в кожному окремому випадку зараз не говоримо. Важливо те, що в Україні розумних людей, жодним боком не причетних до політики, хоча й фахівців своєї справи, на телебаченні зовсім позбавили можливості дати оцінку всьому, що відбувається в країні.
Передбачаю запитання: а кому надавати слово? Кого з «не політиків» у нас знають? Відповідь буде такою: після «Телеманії» багатьох упізнають і досі...
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
