Апологія Положинського

Фронтмен гурту «Тартак» — людина, яка постійно породжує інформаційні приводи: і для команди, і для себе, ще й для країни. Останнє повідомлення: сольний проект «СП» та політично–агітаційна пісня «Виберіть мене» (дивіться на sashko.com.ua). Сашко заявляє, що це ніяк не йде врозріз із його роботою у колективі, просто висловлення особистої громадянської позиції. Так було із композиціями «Я не хочу» та «Не кажучи нікому». Водночас відомий музикант та активіст скаржиться, що зараз стало менше простору для концертів. Останній відбувся минулого тижня у столичному клубі «44»: під кодовою назвою «Майстер–клас» «Тартак» дав шалений двогодинний виступ для своїх прихильників. А 22 листопада, у День свободи, брав участь у святкуваннях в Українському домі — як і п’ять років тому, разом з іншими патріотами на майдані Незалежності. Тема Помаранчевої революції й нашого ставлення до свободи виходить далеко за рамки одноденного святкування, тому й починаємо нашу розмову з цього.

— Мені здається, що це свято — День свободи — більше потрібне ініціаторам святкування, ніж людям, які брали у цьому участь.

— Ще першу річницю ми відзначали оптимістичніше...

— Не знаю хто як, але я вже на першій річниці особливого оптимізму не відчував. Тоді ми з товаришами вже запустили акцію «Не будь байдужим»: це був результат усвідомлення, що не все так добре, що революція має тривати далі, що громадяни України повинні бути активними і вимагати від влади виконання взятих на себе зобов’язань. Тоді ще була, як соломинка, надія, що вдасться провести успішні вибори до Верховної Ради і за її підтримки Ющенко почне здійснювати обіцяне. Насправді наші сподівання виявилися марними. Але в будь–якому випадку відповідальність лежить і на громадянах України.

—  Ти підтримуєш акції, ініційовані Всеукраїнським об’єднанням «Свобода». Які в тебе стосунки з ними?

— У нас спільні погляди на питання патріотизму, українського націоналізму, історії, визнання УПА, відстоювання інтересів України в культурному аспекті. Я товаришую з Олегом Тягнибоком та іншими членами «Свободи». Але свого часу я відмовився бути членом їхньої організації. На мій погляд, Олег Тягнибок балотується в президенти лише тому, що «Свобода» вирішила брати участь в усіх можливих виборах. Це стратегічний хід, який грає на користь майбутніх виборів до Верховної Ради.

«Ймовірність того, що я піду в політику, так само існує, як і ймовірність того, що я туди не піду»

— Як не іронічно це звучить зараз, але восени 2004 року моя колега, пригадуючи твою громадянську позицію, сказала: «Положик — наш президент». Це свідчить про твій авторитет у народі. Можливо, на тобі лежить обов’язок піти в політику?

— Чесно кажучи, я поки не відчуваю внутрішньої готовності займатися політикою. Для порядних людей це не бізнес, а велика відповідальність, розуміння «чого я туди йду і з ким я туди йду». Зараз у мене немає ні команди, ні чіткого розуміння, що я робив би в тій політиці. А йти у фарватері когось я міг би, лише коли сам обирав би напрям руху. Думаю, цього ніхто не захоче із когорти бігбосів та вождів. Але якщо з часом знайду однодумців і разом ми виробимо чіткий план дій, то цілком можливо. Ймовірність того, що я піду в політику, так само існує, як і ймовірність того, що я туди не піду.

— Заява мудрої людини...

— Просто я звик відповідати за свої слова: якщо щось обіцяю, то намагаюся докласти максимум зусиль, щоб свою обіцянку виконати. Люди, з якими я часто спілкуюся, кажуть, що я люблю говорити «я не знаю», «може бути». Це свідчить не про мою нерішучість чи дипломатичність, просто я звик говорити напевно. Власне тому, я зараз критично ставлюся до Віктора Андрійовича Ющенка як до людини, яка не виконала багато обіцянок. І це стосується не лише його — я такі претензії можу висловити багатьом політикам...

— Як у твоїй пісні — тим, хто сидів, і тим, хто з косою...

— Так, усім! Партія регіонів, йдучи в парламент, обіцяла покращення ЖИТТЯ вже сьогодні. Вона в парламенті є, а покращення життя немає. Так само на останніх виборах «Наша Україна — Народна самооборона» йшла з гаслом «Ми скасуємо депутатську недоторканність». Я їздив у тур на підтримку цієї сили, і коли побачив, скільки там несправжнього, відмовився продовжувати тур. Звісно, це було зі скандалами. Але я не зміг підтримувати ту політичну силу, яку не підтримує моє сумління.

«Я безкомпромісний і негнучкий»

— Як тобі вдається з твоєю принциповістю втримуватися на плаву в нашому заангажованому форматному музпросторі? І чи ти йдеш на компроміси?

— Так, часом готовий піти. Але це має бути компроміс, який не йде врозріз із моїм сумлінням або коли втрата не перевищує в кілька разів здобутки. Наприклад, ще на початку існування групи «Тартак» я вів передачу «Рускіє горкі», де крутилася російська попса: я сам писав тексти і їх озвучував, тобто не мав жодних обмежень — стібав їх як хотів. Звісно, люди знають мене як популяризатора української музики, і у більшості випадків російська попса мені нецікава як музичне та культурне явище, хоча інколи я можу чесно сказати: «Так, це гарна пісня». Але на зароблені на тій програмі гроші ми фактично записали наш перший альбом. Чи сучасна українська музика втратила від того, а чи здобула?

Але багато в чому я без­компромісний і негнучкий, як результат — останнім часом багато людей думають, що нас не існує, тому що нас мало на телебаченні та на радіо. Взагалі я вивів для себе таку формулу: велика проблема України в тому, що наші люди не хочуть проблем. Тому ми даємо хабарі, боїмося виступати проти сильних світу цього...

— Яка ситуація із ротацією пісні «Виберіть мене»?

— Як каже «ФДР радіоцентр», більшість радіостанцій не крутять її, тому що не вписується у формат чи не подобається зміст — бояться за політичні наслідки. А ті, що крутять, роблять це по максимуму — як можуть.

— Ти скаржишся, що у вас останнім часом мало концертів. У чому причина?

— По–перше, нас поступово витіснили з ефіру через ідеологію: з нами складно домовлятися, і у нас не надто комерційний продукт. По–друге, криза: у багатьох випадках ми не погоджуємося працювати за менші гроші — якщо це політичні сили чи торгові марки, то вони можуть сплатити гонорар сповна, і ці гроші дозволяють поступитися у фінансових питаннях, наприклад, щодо участі в благодійних акціях чи клубних проектах. По–третє, змінилися умови роботи колективу. Коли я працював на телебаченні, у нас був менеджер. Але я пішов звідти, і припинилася співпраця з менеджером. А я, напевне, не вмію домовлятися про концерти...

«Перш ніж народити дитину, подумай, ким ти можеш її виростити»

— Наостанок питання, що стосується твого особистого життя. Але це питання всього нашого покоління. В одному твоєму інтерв’ю ти заявив, що боїшся, щоб у вас народжувалися діти, бо цей світ такий непевний — екологія, війни... У той же час ти ініціатор акції «Не будь байдужим». Відчувається якесь протиріччя у цих позиціях.

— «Не будь байдужим» не має жодного відношення до народження дітей.

— Але це має відношення до розвитку нашого суспільства.

— Швидше до громадянського суспільства...

— ...в якому житимуть наші діти.

— Насправді я не боюся мати дітей. Враховуючи той факт, що суспільство не лише України, а й планети Земля активно деградує, нічого страшного не буде, якщо я не матиму дітей. До того ж діти — це не лише матеріальна субстанція. Тобто у духовному аспекті я можу назвати своїми дітьми свої пісні. Так що, в принципі, бездітним я вже не є.

— Але Україні не вистачає...

— ...гарматного м’яса, потенційних рабів?

— ...своїх громадян...

— ...заробітчан по всьому світу? Насправді, перш ніж народити дітей, треба зрозуміти, ким ми їх будемо виховувати. А з цим великі проблеми в Україні. Перш ніж народити дитину, подумай, ким ти можеш її виростити.

ШТРИХ ДО ПОРТРЕТА

У вільний від роботи час 37–річний Сашко віддається активному спорту та пасивному читанню («більше читаю — розумнішим стаю, розумнішим стаю — більше проблем собі створюю»). Давно відомо, що він любитель покататися на сноуборді, надає перевагу карпатським схилам. Більше року тому Положик записався ще до складу футбольної команди артистів — «Маестро» (серед членів команди — Віктор Павлік, Фоззі, Іван Леньо із «Гайдамаків», Влад Яма, Олександр Педан, «Друга ріка», «Авіатор», Іван Дорн із «Пара Нормальних» та багато інших), де грає на позиціях лівого захисника.

ПРОСТО ПІСНЯ

«Виберіть мене!»

Вирішив власне життя привести до ладу —

Буду балотуватися в президентську владу.

А чом би й ні?

Кожному дорога відкрита

До, так би мовити, державного корита.

Мої руки нічого не крали, тіло моє не сиділо,

А якщо і сиділо, то яке кому діло?

Назбираю грошей, куплю індульгенцію —

І запишуся до еліти, богеми чи інтелігенції.

Вивчу гарну промову, відрепетирую міміку,

У власну риторику вплету критику та лірику.

Говоритиму про народ, про владу, про Україну–неньку,

Тим часом підберу собі костюмчик гарненький.

Народу все одно — кандидати порожні чи повні,

Важливо не те, що всередині, а те, що зовні.

Очі мої — чисті й невинні, обличчя — просте,

От тільки шкода, що коса не росте...

Громадяни України, користуйтесь моментом —

Виберіть мене своїм Президентом!

А щоб уберегтися від верховної зради,

Дозвольте мені узурпувати владу...

Для початку знайду собі олігарха —

Нехай профінансує майбутнього монарха.

Найму консультантом якогось закордонного вар’ята

І почну боротьбу за прихильність електорату.

Бідним пообіцяю, що зроблю всіх багатими,

Багатим поклянусь, що їх не чіпатиму.

І під прапором помаранчево–червоно–біло–синім

Відправлюся у тривале турне по країні.

На Сході розповідатиму, що западенці — фашисти,

Захід переконаю, що всі східняки — комуністи.

А коли Схід та Захід зіштовхну лобами,

Зганяю на поклон до Барака Обами.

Зовнішня політика не складна, по суті,

Тому зганяю на поклон ще й до Медведєва і Путіна.

Коротше, ні ідеї, ні ідеології,

А бруд і брехню назву політтехнологіями...

Громадяни України, користуйтесь моментом —

Виберіть мене своїм Президентом!

А щоб уберегтися від верховної зради,

Дозвольте мені узурпувати владу...

Передвиборчу кампанію проведу максимально серйозно

За мене проголосують майже одноголосно!

Служитиму народу вірою і правдою,

А відповідальність ділитиму між Кабміном та Радою.

Все накра... зароблене запишу на маму,

А маму, про всяк випадок, відправлю в Панаму.

Всю рідню забезпечу, всім друзям віддячу,

Ну й собі зароблю — на пенсію і дачу...

Громадяни України, користуйтесь моментом —

Виберіть мене своїм Президентом!

А щоб уберегтися від верховної зради,

Дозвольте мені узурпувати владу...