Довженка двічі крали
Минулого листопада, коли бронзові Довженко з Демуцьким уже були готові, до ливарні під Вишневим приїхала вантажівка, в яку невідомі люди загрузили пам’ятник. Скульптор деякий час вважав, що пам’ятник вкрали, але, коли звернувся до замовника, з’ясувалося, що це його хлопці побували в ливарні. Рік минув, а пам’ятник досі не встановили. І річ не в тім, що бронзові метри українського кіно не сподобалися замовнику, і він вирішив не встановлювати їх у публічному місці. Адже в таланті Володимира Щура ніхто не сумнівається. Варто тільки пройтися центральною частиною Києва, де знайшли прописку його бронзові Владислав Городецький, Леонід Биков, Паніковський, Свирид Голохвастов та Проня Прокопівна, а нещодавно у парку біля Політехнічного інституту з’явилася юна Олена Теліга. «Я з таким ще не зустрічався, щоб ділові люди замовили пам’ятник, довели проект до кінця, оплатили половину роботи, а потім замовник не захотів встановлювати композицію», — каже Володимир Щур.
Історія з пам’ятником оповита таємницею з самого початку його творення. Скульптор із пластиліну виліпив чотири варіанти пам’ятника. З них замовник вибрав один, за зразком якого пан Володимир працював у бронзі. Тим часом, поки скульптор був у ливарні під Вишневим, із його майстерні в Києві кудись поділася маленька пластилінова скульптурка, яку вибрав замовник. «Інші три варіанти залишилися на місці, а цієї, з якої виліплював двометрову композицію з глини, щоб потім відлити її у бронзі, немає. У моїй майстерні завжди порядок і ніколи нічого не пропадає, — каже пан Володимир. — Якщо її навіть хтось украв, зробити такий же пам’ятник нікому не вдасться. Це мій авторський стиль, і тільки я можу відлити цей пам’ятник. Тим більше, ця скульптурка зараз не важлива, адже вже є готовий відлитий пам’ятник. Сьогодні треба думати, чому його досі не встановили».
Кінематографісти в бронзі другий рік «бомжують»
Звістка про те, що Довженко з Демуцьким перестануть «бомжувати», декілька разів збурювала надії скульптура. «Моя робота — змайструвати пам’ятник. Я б не мав перейматися, де і коли його встановлять. Але кожна скульптура для мене, як дитина. Я переживаю за їхню долю, хочу, щоб місцина їм підходила, щоб люди не ображали. А тут на тобі, «народив» найбільшу у своєму житті бронзову композицію, на яку витратив чотири роки. Замовник тоді мене підганяв, мовляв, чого так довго працюю. Вийшло так, що готова композиція десь на складі без діла пилюкою припадає, — жаліється Щур. — Казали, що встановлять на Хрещатику на День Києва у травні. Потім нібито перенесли відкриття пам’ятника біля кінотеатру Довженка на осінь. 10 вересня Олександру Петровичу виповнилося б 115 років. Тепер про встановлення і не йдеться. Зараз — холод, вибори, зима. Так що це питання вирине тільки наступного року. Хотілося б, щоб у травні кияни змогли подивитися, як знімалася «Земля».
За словами Тетяни Кононенко, представника замовника, зі скульптурою все гаразд. «Бронзова композиція, яку ми хотіли подарувати Києву, зберігається за містом в одному зі складів заводу. Ми були готові встановити пам’ятник на Хрещатику перед аркою біля будинку № 21 або перед фонтанами, щоб Довженко дивився на вулицю Богдана Хмельницького, але Київська міська рада заборонила «поселяти» видатного режисера з кінооператором на головній вулиці столиці. Натомість запропонувала підшукати для них інше місце. Потім почалася економічна криза, яка зачепила завод «Фотон». Тож питання з пам’ятником відклали до кращих часів. Ми навіть не розглядали більше, де можна його встановлювати. Адже і так грошей немає», — Тетяна Кононенко дала зрозуміти, що справа ще довго не зрушиться з місця.
У прес–службі Київради зазначили, що замовнику варто розглянути інші місця, пов’язані з творчою діяльністю Довженка, а не Хрещатик, де прогулюється найбільше людей. «Пам’ятник не може бути встановлений на Хрещатику у зв’язку з тим, що там проходять комунікаційні лінії, які будь–якими будівельними роботами можна пошкодити. Ми запропонували замовнику проконсультуватися щодо вибору місця розміщення об’єкта з діячами культури і мистецтва Києва», — йдеться у пояснювальному листі комісії Київради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури.
Хлопців із камерою — в яблуневий сад
Володимир Щур переконаний, що гроші — це не привід відкладати встановлення пам’ятника. «На благі справи завжди знайдеться потрібне фінансування. Якщо замовник хотів би встановити Довженка з Демуцьким, він би це зробив ще минулого року. Керівника заводу, швидше за все, зупинила відмова Київради. Я так собі міркую, він чекає зміни влади. Якщо не вийшло домовитися з мером Києва Черновецьким, може, з його наступником поталанить знайти спільну мову, і пам’ятник усе–таки буде на Хрещатику. Я не вірю, що ця двометрова бронзова композиція може зруйнувати комунікації у центрі міста».
Довженкознавець, голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач вважає, що пам’ятник Олександрові Довженку та кінооператору Данилу Демуцькому краще встановити біля Кіностудії імені Довженка. «Я не з архітектурного табору і не можу давати поради, де б його краще вткнути. За логікою Довженку найкраще було б біля кіностудії, де він працював, із виступом на проспект Перемоги чи в яблуневий сад. Тим більше у композиції хлопці знімають «Землю», а під ногами в них лежать яблука з того ж саду. Я не бачу Довженка на Хрещатику. Ми знаємо, що режисер не любив цієї вулиці, критикував її і знущався з неї. Володимир Щур відобразив момент зйомок фільму «Земля». На Хрещатику, де люди гуляють, цей робочий момент ніхто не зможе достойно оцінити».