Метри у підпіллі

Учора в селі Сосниця Чернігівської області, де народився Олександр Довженко, відзначали 53–ю річницю з дня його смерті. Наші кінематографісти запалювали свічки в його музеї і вшановували пам’ять видатного українського кінорежисера. Уже більше року столичний скульптор на замовлення Київського заводу світлочутливих матеріалів «Фотон» змайстрував бронзову скульптуру висотою більше двох метрів, де Олександр Довженко та його кінооператор Данило Демуцький із камерою знімають геніальну «Землю». Монументальну композицію назвали першим словом, з якого починаються зйомки будь–якого кіно — «Мотор!». Де сьогодні цей пам’ятник і чого його досі не встановили, «УМ» спробувала довідатися у причетних до цього людей.

Довженка двічі крали

Минулого листопада, коли бронзові Довженко з Демуцьким уже були готові, до ливарні під Вишневим приїхала вантажівка, в яку невідомі люди загрузили пам’ятник. Скульптор деякий час вважав, що пам’ятник вкрали, але, коли звернувся до замовника, з’ясувалося, що це його хлопці побували в ливарні. Рік минув, а пам’ятник досі не встановили. І річ не в тім, що бронзові метри українського кіно не сподобалися замовнику, і він вирішив не встановлювати їх у публічному місці. Адже в таланті Володимира Щура ніхто не сумнівається. Варто тільки пройтися центральною частиною Києва, де знайшли прописку його бронзові Владислав Городецький, Леонід Биков, Паніковський, Свирид Голохвастов та Проня Прокопівна, а нещодавно у парку біля Політехнічного інституту з’явилася юна Олена Теліга. «Я з таким ще не зустрічався, щоб ділові люди замовили пам’ятник, довели проект до кінця, оплатили половину роботи, а потім замовник не захотів встановлювати композицію», — каже Володимир Щур.

Історія з пам’ятником оповита таємницею з самого початку його творення. Скульптор із пластиліну виліпив чотири варіанти пам’ятника. З них замовник вибрав один, за зразком якого пан Володимир працював у бронзі. Тим часом, поки скульптор був у ливарні під Вишневим, із його майстерні в Києві кудись поділася маленька пластилінова скульптурка, яку вибрав замовник. «Інші три варіанти залишилися на місці, а цієї, з якої виліплював двометрову композицію з глини, щоб потім відлити її у бронзі, немає. У моїй майстерні завжди порядок і ніколи нічого не пропадає, — каже пан Володимир. — Якщо її навіть хтось украв, зробити такий же пам’ятник нікому не вдасться. Це мій авторський стиль, і тільки я можу відлити цей пам’ятник. Тим більше, ця скульптурка зараз не важлива, адже вже є готовий відлитий пам’ятник. Сьогодні треба думати, чому його досі не встановили».

Кінематографісти в бронзі другий рік «бомжують»

Звістка про те, що Довженко з Демуцьким перестануть «бомжувати», декілька разів збурювала надії скульптура. «Моя робота — змайструвати пам’ятник. Я б не мав перейматися, де і коли його встановлять. Але кожна скульптура для мене, як дитина. Я переживаю за їхню долю, хочу, щоб місцина їм підходила, щоб люди не ображали. А тут на тобі, «народив» найбільшу у своєму житті бронзову композицію, на яку витратив чотири роки. Замовник тоді мене підганяв, мовляв, чого так довго працюю. Вийшло так, що готова композиція десь на складі без діла пилюкою припадає, — жаліється Щур. — Казали, що встановлять на Хрещатику на День Києва у травні. Потім нібито перенесли відкриття пам’ятника біля кінотеатру Довженка на осінь. 10 вересня Олександру Петровичу виповнилося б 115 років. Тепер про встановлення і не йдеться. Зараз — холод, вибори, зима. Так що це питання вирине тільки наступного року. Хотілося б, щоб у травні кияни змогли подивитися, як знімалася «Земля».

За словами Тетяни Кононенко, представника замовника, зі скульптурою все гаразд. «Бронзова композиція, яку ми хотіли подарувати Києву, зберігається за містом в одному зі складів заводу. Ми були готові встановити пам’ятник на Хрещатику перед аркою біля будинку № 21 або перед фонтанами, щоб Довженко дивився на вулицю Богдана Хмельницького, але Київська міська рада заборонила «поселяти» видатного режисера з кінооператором на головній вулиці столиці. Натомість запропонувала підшукати для них інше місце. Потім почалася економічна криза, яка зачепила завод «Фотон». Тож питання з пам’ятником відклали до кращих часів. Ми навіть не розглядали більше, де можна його встановлювати. Адже і так грошей немає», — Тетяна Кононенко дала зрозуміти, що справа ще довго не зрушиться з місця.

У прес–службі Київради зазначили, що замовнику варто розглянути інші місця, пов’язані з творчою діяльністю Довженка, а не Хрещатик, де прогулюється найбільше людей. «Пам’ятник не може бути встановлений на Хрещатику у зв’язку з тим, що там проходять комунікаційні лінії, які будь–якими будівельними роботами можна пошкодити. Ми запропонували замовнику проконсультуватися щодо вибору місця розміщення об’єкта з діячами культури і мистецтва Києва», — йдеться у пояснювальному листі комісії Київради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури.

Хлопців із камерою — в яблуневий сад

Володимир Щур переконаний, що гроші — це не привід відкладати встановлення пам’ятника. «На благі справи завжди знайдеться потрібне фінансування. Якщо замовник хотів би встановити Довженка з Демуцьким, він би це зробив ще минулого року. Керівника заводу, швидше за все, зупинила відмова Київради. Я так собі міркую, він чекає зміни влади. Якщо не вийшло домовитися з мером Києва Черновецьким, може, з його наступником поталанить знайти спільну мову, і пам’ятник усе–таки буде на Хрещатику. Я не вірю, що ця двометрова бронзова композиція може зруйнувати комунікації у центрі міста».

Довженкознавець, голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач вважає, що пам’ятник Олександрові Довженку та кінооператору Данилу Демуцькому краще встановити біля Кіностудії імені Довженка. «Я не з архітектурного табору і не можу давати поради, де б його краще вткнути. За логікою Довженку найкраще було б біля кіностудії, де він працював, із виступом на проспект Перемоги чи в яблуневий сад. Тим більше у композиції хлопці знімають «Землю», а під ногами в них лежать яблука з того ж саду. Я не бачу Довженка на Хрещатику. Ми знаємо, що режисер не любив цієї вулиці, критикував її і знущався з неї. Володимир Щур відобразив момент зйомок фільму «Земля». На Хрещатику, де люди гуляють, цей робочий момент ніхто не зможе достойно оцінити».