Нова стара історія

Майже щоосені українські клуби дають нам надію, що вони зможуть нарешті подолати бар’єр групового раунду Суперліги. Але після сходу з арени динамівської команди–зірки кінця 1990–х ці ілюзії розбиваються об сувору реальність. Цього року переможний старт киян у Лізі чемпіонів породив віру в можливість прориву, утім подальші матчі поступово звели її практично нанівець. Після позавчорашньої нічиєї з «Рубіном» у чемпіона України залишився єдиний шанс продовжити виступи в елітному турнірі — здолати вдома «Барселону». Всього лише. Але, як відомо, надія помирає останньою.

Вусаті граблі й молоко на губах

Однією з характерних рис тренера високого рівня є готовність і вміння постійно вчитися. Про це не соромився говорити навіть Валерій Лобановський, який ще за життя став легендою. Нинішній же наставник «Динамо» Валерій Газзаєв наразі цим не відрізняється й демонструє властиву кавказцям упертість.

Чи не головною причиною поразки від «Інтера» в попередньому турі більшість фахівців, журналістів і вболівальників визнала зволікання Газзаєва із замінами. Тоді тренер зробив всього одну заміну, та й то лише в останню чверть поєдинку, хоча кілька гравців уже заледве волочили по полю ноги. Звісно, можна скаржитися, що вирішальний м’яч італійці забили з положення «поза грою», але хто про це згадає по завершенні турніру?

Позавчора в Казані Газзаєв знову наступив на ті самі граблі, зробивши аж одну заміну, та й ту — за п’ять хвилин до фінального свистка. Схоже, керманич «Динамо» забуває про таке звичайне поняття, як утома підопічних. Адже половина його команди проводила вже третій двобій найвищого напруження за шість днів, а інша половина — ще не відійшла від суботнього матчу проти «Шахтаря». Дивно, адже вусатий наставник сам визнає, що останніми днями команда займається винятково відновлювальними процедурами. Втім Газзаєв не наважується ані дати відпочити лідерам, помінявши їх у грі з «Шахтарем» (тоді доля трьох очок вирішилася вже на початку другого тайму), ані залучати нових виконавців.

Про трансферну політику «біло–синіх» узагалі краще не згадувати — то президент клубу привезе зі свого вояжу до Франції якусь екзотичну «знахідку», то селекціонери надибають у Бразилії випадкову «зірку». За останні роки важко пригадати якогось футболіста, котрий би вочевидь підсилив «Динамо». Власне, той факт, що з Києва ніхто не переходить у солідні європейські клуби, теж є показником невмілого пошуку кадрів.

Зате періодично з’яв­ляються вітчизняні майстри, які вже за кілька місяців перебування в «основі» «Динамо» відчувають, що схопили Бога за бороду. Тут можна згадати і Мілевського з Алієвим. Але в них уже росте «гідна» зміна. Наприклад, 20–річний Андрій Ярмоленко ще, як кажуть, молоко з губ не обтер, а вже дозволяє собі грубити старшим за нього журналістам. Нагадаємо, це хлопець, про якого свого часу склали десятки анекдотів — про те, як його за 130 км від Києва відшукали селекціонери. Зате на футбольному полі юний гравець із зірковою хворобою в голові не може влучити по воротах. На міжнародному рівні Ярмоленку вдалося засмутити лише скромну Андорру. А як позавчора виводили його на ударну позицію Шевченко й Мілевський! У таких ситуаціях гріх було не забити, але...

І знову остання надія на диво

У морозній столиці Татарстану в умовах снігопаду, що лише посилювався, «Рубін» і «Динамо» справді видали непоганий матч. Так пізно восени в Казані ще ніколи не грали, утім глядачі майже вщерть заповнили трибуни. І деяким українським діячам варто повчитися тому, як господарі розподілили квитки. Майже 10 тисяч перепусток, що залишалися в продажу в останні два дні перед грою, керівники «Рубіна» передали на підприємства, де їх розкупили за зниженими цінами.

Чи не єдине, чого бракувало зустрічі, — це забиті м’ячі. Перемога обом суперникам дарувала високі шанси на вихід до «плей–оф», але по–справжньому агресивну гру команди продемонстрували лише по перерві, коли їх таки захопив азарт. Кияни більше били по воротах (за ударами 14:8 на їхню користь), однак підводила неточність у завершальній фазі або ж господарів виручав кіпер Рижиков.

«Рубінові» лише раз по–справжньому налякали динамівців, коли удар аргентинського форварда Алехандро Домінгеса в падінні через себе «потягнув» Шовковський.

Узяти ворота опонента ніхто так і не зміг — Газзаєв і Бердиєв знову розійшлися нульовою нічиєю, як і рік тому, коли росіянин очолював ЦСКА. Тепер у завершальному турі обом потрібно перемагати. Причому українці мають здолати «Барсу» з різницею у два м’ячі, аби не залежати від результату двобою в Мілані.

ПІСЛЯМОВА

Курбан Бердиєв, головний тренер «Рубіна»:

— І ми, і суперники мали по кілька гольових моментів, які не реалізували, тому, гадаю, нічийний підсумок закономірний. «Динамо» — досвідчена команда, особливо я б відзначив її захист. А загалом я задоволений нашим виступом у Лізі чемпіонів — ми вже набрали шість очок і зберігаємо шанси на «плей–оф».

Валерій Газзаєв, головний тренер «Динамо»:

— Гра вийшла напруженою, з великою кількістю єдиноборств. Я задоволений своїми футболістами — вони грали чудово. Очевидно, що ми були ближчими до перемоги, ніж до нічиєї. Шкода, що ми не реалізували гольові шанси й не виграли. Гадаю, перемогти нам завадили стан поля й велике бажання хлопців здобути три очки. «Рубін» же для нас створив лише дві проблеми — на останніх хвилинах кожного з таймів.

Олександр Шовковський, воротар «Динамо»:

— Ми грали тільки на перемогу, але, на жаль, обмежилися нічиєю. Мали більше гольових шансів, тому є розчарування від результату. Десь хлопцям забракло майстерності й холоднокровності, а десь і везіння. Та все ж шанси вийти з групи в нас ще є.

Сергій Сємак, півзахисник «Рубіна»:

— Далеко не найкраща наша гра, але результат вважаю закономірним. У діях обох команд відчувалася втома й брак емоцій, адже в суботу оби­два суперники провели важкі поєдинки в національних чемпіонатах.

Олександр Бухаров, нападник «Рубіна»:

— Прикро, що не порадували своїх уболівальників перемогою, хоча три нічиї вдома з сильними суперниками — непоганий результат. Нам гріх скаржитися на долю.

Матч проти «Динамо» — найважчий із домашніх. Кияни добре підготовлені фізично й діють тактично грамотно. Вони спочатку налагодили гру в захисті, потім роздивилися, як діємо ми, й намагалися використати наші помилки. Ми теж часто так робимо, тож можна сказати, що ми грали проти самих себе.