Голова Верховної Ради Володимир Литвин підписав розпорядження про свою відпустку. У документі йдеться про те, що всі акти парламенту надалі підписуватиме спікер. Водночас, ведення засідань доручено Олександру Лавриновичу та Миколі Томенку. «Але якщо Верховна Рада розглядатиме питання такі, як, наприклад, відповідальність уряду або інші, то я прийду і буду брати участь і головувати на цьому засіданні, щоб не давати підстав для заяв про ухилення від відповідальності», — цитує Литвина «Інтерфакс–Україна».

Громадо і дорогі співвітчизники, дорогі однодумці, дорогий наш український народе!

Я хотів би розпочати свій виступ у, переконаний, цей святий для моєї нації день зі слів: ми живемо в умовах свободи. Ця теза є абсолютною правдою.

Дуже часто, під тиском щоденних обставин, ця теза здається ілюзією.

Кожен дає свою відповідь. Моя відповідь — перед вами.

Наша свобода ніким не подарована. Наша свобода — це наша незалежність і наша державність. Але є і дещо більше. Свобода у нашому розумінні — це свобода особистості. Свобода має мету.

В один із найсвітліших моментів історії українського народу ми стали на шлях реалізації одного з наймогутніших і найблагородніших прагнень людини — жити за принципами справедливості і бути собою, реалізувати себе і своє покликання, яке кожному дають Господь, Думка і Природа.

Жити у гідності, добрі, безпеці, у внутрішній впевненості за себе, своїх близьких, своїх дітей і внуків, зрештою, за рідний народ, бо ти живеш його хлібом, ти на його землі і серед нього — він був до тебе і буде після тебе.

Цієї суботи Президент Віктор Ющенко побував на Черкащині. У селі Криві Коліна Тальнівського району він, разом із головою Черкаської облдержадміністрації Олександром Черевком, урочисто відкрив відрізок реконструйованої автомобільної дороги, якою тепер будуть користуватися жителі десятка тамтешніх сіл. Опісля на центральній площі села глава держави відкрив пам’ятник Тарасу Шевченку і Центр культури, освіти, духовності та дозвілля.

Перший ювілей Помаранчевої революції на майдані Незалежності відзначили скромно. Протягом дня на місця бойової слави приходили люди із помаранчевою символікою, згадували події 22 листопада п’ятирічної давності, ностальгували, співали революційних пісень і «незлим тихим» згадували лідерів усіх кольорів. «Засвітилася» й баба Параска, яку згодом не пропустили в Український дім на урочистий концерт. Траплялися фанати, розмальовані сердечками, і кілька «гостей» із «синіх» майданів, які прийшли позловтішатися («Ну що, наїлися апельсинів від Ющенка?»). Одного незадоволеного присутністю «помаранчевих революціонерів» на центральній площі столиці довелося зрештою «здати» на руки міліціонерам.