Психологічні перформанси рекламного чарівника: рецензія на «Рекламу Аведона»
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Олександр Рідний та Анна Іванова.
Доки всі державні культурні установи тихо й покірно вичікують, коли закінчиться карантин, непосидючі й креативні культінституції на малоприємну ситуацію в державі майже не зважають і навіть використовують її у своїх мистецьких цілях. Працівники Харківської міської художньої галереї переконані, що від будь–яких вірусів найдієвіше щеплення — мистецтвом, а тому від заявленої раніше виставки харківських класиків Олександра Рідного та Анни Іванової вирішили не відмовлятися. Щоправда, «дрес–код» було витримано — усім на вході роздавали марлеві пов’язки, і проект означили як соціально–медично–артівський.
Анна Іванова, учениця Олександра Рідного, а ще його сусідка по майстерні та співавтор кількох міських харківських скульптур, виставила у «муніципалці» роботи останніх трьох років. Рідний, окрім нових робіт, представив у галереї вже відомі скульптури останніх років і навіть кілька робіт 80–х років минулого століття. «Шукайте те, що вгорі» — ці слова із Послання апостола Павла до колосян стали назвою спільної виставки харківських скульпторів. Епіграф знайшовся суголосний: «Творчість виникає поміж страхом і надією» (священномученик Петро Дамаскін). Відтак, Рідний з Івановою торкнулися двох вічних тем: що є істинним і що є творчістю.
«Якби ми використали у назві своєї виставки нецензурні слова, це би сприйняли як щось звичайне, а ось будь–які натяки на релігію людей знічують, їм стає незручно», — говорить Олександр Рідний. На запитання «УМ», чи є тим горішнім, яке нас кличуть шукати скульптори, мистецтво, харківські митці відповіли, що ні. Те, що вгорі, чого має прагнути людина, — понад мистецтвом. «В мистецтві лише частково відбуваються якісь духовні процеси, наполовину воно земне», — переконана Анна Іванова. Але зійшлися ми з Рідним та Івановою на тому, що саме мистецтво допомагає людині відрізнити горішнє від земного.
«Ми — мов частинки одного мозку», — каже Рідний. Тож ліва півкуля, Анна Іванова, додала виставці мінімалізму, трошки практичності і багато руху. На думку Олександра Рідного, роботи Іванової дуже кінетичні, «їм потрібні передусім не внутрішні механізми, а людина». Серед робіт Іванової виділяються скриньки–шарманки, чи, швидше, скриньки–вертепи: обертаєш ручку — і скульптура оживає. Особливе значення руху в роботах Анни Іванової підкреслювало спеціальне відео, схоже на мультфільм, із скульптурами в головних ролях. Рухомим виявився і грізний на перший погляд «Трансформатор «Човник», який за потреби може перетворюватися на лавку, скриню чи лежак. Для любителів деталей Іванова презентувала свої мінімалістичні гербарії: ключ, носоріг, хатка, листок, драбина.
Олександр Рідний, права півкуля творчого дуету скульпторів, виставив у «муніципалці» двох Гоголів: одного — в ролі штукаря, який виймає кроликів із капелюха, другого — в ролі чахлика невмирущого із яйцем і зламаним деревом на голові. Нетрадиційно сприймаються рельєфи Рідного, що зображують гріховне життя людини, яка перестала жити в гармонії з природою. На виставці «Шукайте те, що вгорі» можна познайомитися із Рідним–живописцем. Стьобну роботу «Мілок, купі цвєток» Рідний доповнив новорічними ліхтариками. Іншого характеру ранні дерев’яні роботи Рідного із циклу «Вершники апокаліпсиса», які поєднали скульптуру із живописом.
Розрізнені роботи Рідного й Іванової поєднав і специфічний фуршет — гості попивали вино... зі шприців. У поєднанні із крапельницею шприци являли собою дуже несподіваний скульптурний натюрморт.
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Монету у формі писанки випустив Королівський канадський монетний двір. Авторами дизайну стали канадець українського походження Дейв Мельничук – член Українського музею Канади у Торонто, та Стівен Розаті. >>
Коаліція дієвців культури зауважує очевидну тенденційність у призначенні Ігоря Гладуна на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», яке відбулося 3 березня 2026 року рішенням Державного агентства України з питань кіно. >>
Рівно 77 років тому - 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк, композитор, який відкрив усьому світу красу і мелодійність українських пісень, прищепив любов співати українською. >>
Я дозволила собі перефразувати слова героїні драми Лесі Українки «Лісова пісня» Мавки. Бо саме так хочеться сказати про Тараса Шевченка – знаного українця, але разом з тим велета духу, відомого >>
Історією посягання на культурну цінність, пошуку й успішного результату називають виставковий проєкт «У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація». >>