Британські історії кохання

Цього разу Британська рада в Україні та «Артхаус Трафік» відібрали шість картин, знятих за 2008 та 2009 роки. Деякі з них відразу приваблять увагу кіномана іменами відомих режисерів, інші — заінтригують багатозначною назвою. Безумовно, найбільший ажіотаж створять дві картини іменитих режисерів: це «У пошуках Еріка» (Looking for Erick) Кена Лоуча та «Хай живе любов» (Love Live Long) Майка Фіггінса.

Соціальна комедія Кена Лоуча, або як її означили організатори, спортивна комедія — це історія «пересічного», як сказали б у нас, листоноші, який заплутався між коханням до першої дружини, безпорадністю щодо двох прийомних синів–бовдурів, сірістю буднів і абсурдністю життя. Він намотав кількасот кіл по кільцевій і врізався в бетонну огорожу, але справі це не допомогло. Тоді колеги–листоноші, вони ж друзі–футбольні вболівальники запропонували вихід: віртуальні психотерапевтичні розмови зі своїм кумиром. Кумиром Еріка Бішопа був його тезка — футбольний бог із «Манчестера» Ерік Кантона. До речі, роль кумира зіграв сам Кантона, і ідея зняти фільм про стосунки з фанами теж належить футболісту. Ідея соціального оптимізму і хепі–енд в Голлівуді прогнозовано дали б коктейль, що викликає тільки нудоту, із пафосу і гірлянди банальностей, але у британському кіно такі речі магічно підсвічуються знаменитим англійським гумором, реалізм не глянцюється під кліше і добро перемагає зло не вульгарно, а симпатично. І висновок простий, який з дитинства звучить у вухах від шкільних учительок: розбишака сильний тоді, коли його бояться і коли в нього переваги, забери ці дві речі — і він перетвориться на дрібного боягуза. Коли 4 автобуси футбольних фанів у масці Кантани приїздять до дому колишнього зека і сміються над його безпорадністю, згадується ще одне старе, як світ, правило: друзі — сила, але згадати, коли ви отак із друзями відстоювали справедливість, уже несила. Дуже своєчасне кіно, як сказали б марксисти–леніністи, особливо в кризу...

Майк Фіггінс став відомим і улюбленим після роботи над алкогольною драмою «Залишаючи Лас–Вегас» (Leaving Las Vegas) із Ніколасом Кейджем. У новому фільмі Фіггінс знову береться за роль дослідника тваринних інстинктів людини. Судіть самі: Love Live Long починається зі сцени пристрасного сексу між одруженим драйвером та екстравагантною красунею, відтоді події розвиваються за сценарієм, який уміщається всього на одному аркуші паперу.

Сексуальною відкритістю пройнята також картина «Повна історія моїх сексуальних невдач» (A Complete History of my Sexual Failures). «Якби я поставив у назві «любовних невдач», то, гадаю, фільм приваблював би не таку увагу», — каже автор, 34–річний Кріс Уейтт, флегматичний симпатяга з копицею скуйовдженого білявого волосся. Саме його організатори привезли до Києва як репрезентанта нового британського кіно.

Кріса називають представником генерації MTV — дається взнаки робота на телебаченні та на британському музичному каналі зокрема. Його повнометражний дебют у кіно ілюструє його місце роботи. «Повна історія» знято у стилістиці реаліті–шоу, які часто крутять на MTV і дратують випадкового глядача. Проте Кріс має три переваги над аналогічними телепроектами: монтаж (монтажер Кріс Діккенс, який отримав «Оскара» за роботу над «Мільйонером із нетрів»), відверта тема і здоровий британський гумор.

Не надто мудруючи, безробітний екс–телевізійник вирішує зайнятися з’ясуванням життєво важливих питань: чому він самотній, чому всі дівчата кидають його і чому ось уже кілька років у нього немає сексу. У пошуках істини він намагається взяти інтерв’ю у своїх колишніх. Драматургія постановки закручується навколо недолугого вигляду та поведінки головного героя — тобто самого Кріса — він спеціально дратує дівчат і глядача, створюючи образ симпатяги, який ніби нічого й нікому не зробив. Коли ж розуміє, що цим не втримаєш уваги, починає викидати коники: проходить огляд у лікарів (показано все!), відвідує садо–мазо діву (з відповідними наслідками) і приймає сім таблеток «Віагри» (дика ерекція змушує його вісім годин носитися по Лондону з простим питанням: «Чи ви не хочете зайнятися зі мною сексом?»). Так Кріс зустрічає своє теперішнє кохання — журналістку російської «Афіші» Алекс. Весела й місцями серйозна комедія, що викликає щирий сміх у залі, проте не несе ніякої важливої цінності для сучасного кінематографа. Оцінку «Повній історії» поставили на минулому фестивалі «Санденс»: номінація на гран–прі журі.

Інші картини британського фестивалю, якими наразі можна розбавити засилля американських та російських кіноклонів на великих екранах, наступні: історичний фільм «Молода Вікторія» (The Young Victoria), реж. Жан–Марк Валлі; декадентська мелодрама «Повернення у Брайдсхед» (Brideshead Revisted), реж. Джуліан Джаррольд та «Лондон, Англія» (London River), реж. Рашид Бушареб. Усі фільми йдуть у кінотеатрі «Україна» з 19 по 25 листопада, ціна квитків — 35–40 грн.

У грудні фестиваль стартує в інших містах країни, зокрема, Львові, Донецьку, Одесі, Харкові, Дніпропетровську, Житомирі. Незабаром дві стрічки з цього переліку вийдуть у прокат.