Уже ніхто нікуди не їде

Із усієї цієї компанії під вивіскою «національна збірна України» найбільше шкода Шеву. І не лише тому, що він уже ніколи не зіграє на чемпіонаті світу. Просто ця людина по–справжньому прагнула позавчора перемогти, билася на полі й виклалася до останньої краплі. Помітно, що Андрій повернувся на Батьківщину для того, аби грати в футбол, забувши про фінансові апетити й бажання дружини мешкати в Західній Європі. На жаль, і в «Динамо», і в збірній нині дуже мало таких відданих спільній справі людей, які б жили грою і для яких ця поразка стала б великою невдачею.

Очиститися перед новим стартом

Тепер уже можна нарешті підбити й підсумки роботи Олексія Михайличенка. За два роки на чолі «синьо–жовтих» йому не вдалося ані досягти прийнятного результату, ані поставити команді гру. І тепер новому керманичу, якщо він таки з’явиться, доведеться починати фактично з нуля.

Донедавна Льосік відбивався від небагатьох критиків аргументами у вигляді тривалої боротьби за друге місце у відбірковій групі та надіями потрапити на «мундіаль». І хоча тепер захищатися практично нічим, тренер усе ще стверджує, що чесно виконує покладену на нього місію. Але ж мати бажання і вміти — зовсім різні речі. Звісно, що в оточенні Михайличенка навряд чи знайдеться «сміливець», який підкаже йому, що після таких провалів варто таки піти зі посади. Сам же Олексій Олександрович не спромігся на чоловічий вчинок — подати у відставку через невиконання поставленого завдання.

Зрозуміло, що розділити з тренером провину мають і гравці, і боси нашого футболу. Григорію Суркісу доведеться визнати, що він не лише не вгадав із наставником команди, а й провалив організацію вболівальницької підтримки на домашньому матчі «плей–оф». Понад 20 тисяч порожніх місць на «Донбас–арені» — це докір непомірним фінансовим апетитам керівництва ФФУ. Що казати, якщо літери SHAKHTAR, написані незайнятими білими кріслами вздовж усіх центральних секторів, читалися в усій красі. І вже зараз тисячі фанатів національної команди в інтернеті вимагають не лише відставки головного тренера збірної, а й президента федерації.

Фініта ля трагедія

Перед донецьким протистоянням більшість і фахівців, і букмекерів віддавала перевагу господарям. Скажімо, екс–наставник збірної України Леонід Буряк, який свого часу обігрував греків у Києві, був переконаний, що Михайличенко також знайде шлях до перемоги. Тренер київського «Динамо» Валерій Газзаєв у VIP–ложі також висловлював упевненість в успіху українців і водночас сумнівався, що на чемпіонат поїдуть збірні Португалії і його Батьківщини — Росії. Прогноз Газзаєва справдився лише на третину.

Мало б наших заспокоїти й те, що вже в п’яти поєдинках поспіль вони не пропускали. Але ж і самі у трьох двобоях — із білорусами, англійцями й греками — вразили ворота суперника лише одного разу. Тепер же без забивного Сергія Назаренка нікому було й завдати дальнього удару, й дотепний пас віддати.

Алієва, якого Газзаєв не вносить навіть у заявки «Динамо» на матчі чемпіонату України, Михайличенко поставив в основу. Але Олександр запам’ятався лише одним ударом зі штрафного. Натомість «каталонець» Чигринський знову залишився у запасі, а в стартовому складі вийшов Хачеріді, котрий спізнав смак великого футболу лише три місяці тому. Власне, помилка Євгена й коштувала нам пропущеного м’яча — динамівець проґавив чудову «розрізну» передачу Самараса, після чого Дімітріос Салпінгідіс із «Панатинаїкоса» технічно переграв П’ятова.

Українці могли відзначитися і до того, і після. У дебюті гри Шевченко на добиванні послав снаряд із близької відстані повз ворота, в другому таймі його постріл «потягнув» Цорвас. Були й два небезпечні змарновані штрафні.

Невелика кількість створених гольових моментів була, радше, наслідком навали, ніж організованого наступу — команді Михайличенка вочевидь бракувало думки. Греки ж чітко діяли від оборони, «сушили» гру й відстояли прийнятний результат.

Радості еллінів не було меж, а наші полишали поле з опущеними головами. Шева, аплодуючи вболівальникам, не втримався від сліз. А засмучений Григорій Суркіс пішов із VIP–ложі ще за 10 хвилин до останнього свистка судді...

ТАБЛО

Чемпіонат світу 2010 р.

«Плей–оф». Повторний матч

Україна — Греція — 0:1 (перша гра — 0:0)

Гол: Салпінгідіс, 31

Україна: П’ятов, Кучер, Хачеріді, Кобін, Ракицький, Ярмоленко (Гусєв, 68), Тимощук, Михалик (Гай, 65), Алієв (Селезньов, 56), Шевченко, Мілевський

Греція: Цорвас, Вінтра, Кіріякос, Папастатопулос (Пляйцікас, 29), Морас, Спіропулос, Кацураніс, Карагуніс, Салпінгідіс, Самарас (Гекас, 62), Харістеас (Ціоліс, 70)

Суддя — Бенкуеренса (Португалія)

Попередження: Ярмоленко, 52 — Кацураніс, 17; Вінтра, 63; Кіріякос, 78

Донецьк, «Донбас–арена», 31 156 глядачів

ФАН–СЕКТОР

На «Донбас–арені» за матчем стежила й група інспекторів УЄФА. Думається, вони були здивовані такою низькою заповненістю трибун. Не врятував ситуацію й численний приїзд фанатів з інших міст. Скажімо, попит на мандрівку до Донецька зі столиці лише турагенції «Гамалія» дозволив сформувати потяг із 15 вагонів (поїздка туди й назад у купейному вагоні коштувала близько 400 грн.). Але ж фінансові можливості столичних мешканців суттєво відрізняються від помітно скромніших заробітків уродженців Донбасу.

Неприємно вразили європейських чиновників знову запалені на трибунах фаєри. Частина «вогнів» після фінального свистка полетіла й на поле. Тому доля трьох наших міст, які хочуть приймати Євро–2012, залишається під питанням.

ПІСЛЯМОВА

Олексій Михайличенко,
головний тренер збірної України:

— Мені дуже боляче, що відбірковий цикл завершився саме так. Хоча я й зараз вважаю, що ми заслуговували путівки на чемпіонат світу. Хотів би вибачитися — це моя провина, що ми щось не доробили, щось не змогли. На жаль, одна помилка перекреслила весь подоланий шлях, хоча великих зауважень до хлопців у мене немає — всі дуже старалися, але всі й помилялися. Шкода, але для перемоги нам забракло майстерності.

— Чи є у вас бажання готувати команду до Євро–2012?

— Я чесно виконую свою роботу, тому в мене зараз відчуття, що частини серця вже просто немає. Прийматиме ж рішення стосовно мене виконком ФФУ — якщо зі мною захочуть продовжити співпрацю, то я готовий. Я розумію, що програв важливий для всієї України матч, але ж мені довелося перебудовувати команду й одночасно вирішувати турнірні завдання. До речі, поєдинки з греками — перші, в яких ми поступилися; до цього ні Англії, ні Хорватії не вдалося нас здолати за сумою двох ігор.

Отто Рехагель,
головний тренер збірної Греції:

— Наші гравці доклали максимум зусиль, аби досягти приємного результату. Я ставив завдання перед хлопцями активно діяти на всіх ділянках поля, не відходити сильно назад. Українці показали непоганий рівень командної взаємодії, через що ми інколи не встигали за ними. Але й наша команда знайшла огріхи в українському захисті, тому нам успішно вдавалися атаки. Я задоволений, що мої гравці повністю виконали установку на гру.

Василь Кобін,
захисник збірної України:

— Ми грали краще за греків, але не змогли втілити в життя задумане. Створили багато гольових моментів, але не змогли забити. Суперник же спіймав нас на контр­атаці. Можливо, для успіху нам забракло досвіду.

Олексій Гай,
півзахисник збірної України:

— Важко говорити після таких матчів.... Можна знайти багато причин поразки, але насправді винні всі: федерація, тренери, футболісти, масажисти й усі інші. На когось одного не можна вішати всіх собак.

Ангелос Харістеас,
нападник збірної Греції:

— Думаю, що підсумок двобою справедливий. У цьому матчі ми віддали серце й душу, грали з азартом і розумно, забили красивий гол. Ми билися з першої до останньої хвилини, не звертаючи уваги на рахунок, ніби в нас і не було переваги.

Дімітріос Салпінгідіс,
півзахисник збірної Греції:

— Це велике досягнення грецького футболу — свято для нас і греків цілого світу. Ми вірили в себе з самого початку. І те, що ми пройшли кваліфікацію чемпіонату світу, є найкращою відповіддю нашим критикам.