Завтра виповнюється 70 років відтоді, як Верховна Рада УРСР ухвалила, (звісно ж, одностайно), «Закон про приєднання Західної України до Української Радянської Соціалістичної Республіки». Власне «добро» на «історичне возз’єднання» двома тижнями раніше дала позачергова п’ята сесія ВР СРСР, а депутати в Києві лише догідливо приєдналися до мудрого рішення своїх старших колег. Так кремлівське керівництво юридично закріпило за собою анексовані завдяки люб’язним домовленостям Ріббентропа—Молотова терени Західної України, хоча де–факто Волинська, Дрогобицька, Львівська, Рівненська, Станіславська та Тернопільська області вже два місяці перебували в руках радянської влади. За цей час підручні Лаврентія Берії на щойно захоплених територіях уже встигли посадити за ґрати тисячі «ворожих елементів», переважно представників національно свідомої західноукраїнської інтелігенції. Уточнювалися списки сотень тисяч корінних жителів, яких мали етапувати на неозорі простори Сибіру.