Парадне фото принцеси Грейс та Реньє III.
Її вродливе, лагідне обличчя назавжди залишиться окрасою світового кіноекрана. Вона завжди буде уособленням справжньої леді. Її коротка, лише шестирічна кар’єра в кіно — найяскравіша комета в історії світового кінематографа. У 50–х роках її називали «трояндою Філадельфії», вважали «принцесою з вищого світу», символом цноти, хоча пізніше з’ясувалося, що це був лише вияв подвійної моралі тих часів.
Вона — Грейс Келлі, американська акторка, яка стала княгинею Монако. Сьогодні їй виповнилося б 80 років. Але легенди — вони ж поза часом…
Грейс Патриція Келлі народилася 12 листопада 1929 року в американському місті Філадельфія. Вона справді походила «з кращих домів Філадельфії», які нахвалював ще Остап Бендер. Від тата, багатого промисловця ірландського походження та колишнього чемпіона світу з веслування Джека Келлі, Грейс успадкувала багатство. А вроду — від мами Маргарет, німецької моделі з журнальних обкладинок, яка стала першим керівником факультету фізвиховання Університету Пенсильванії. А розум, певне, перепав ще й від дядечка, відомого драматурга, лауреата Пулітцерівської премії Джорджа Келлі.
Мати вирішила повести доньку стежкою, яку сама пройшла в дитинстві. Грейс 10–річною дебютувала на сцені одного з театрів. Після закінчення навчання у престижних приватних школах Філадельфії дівчина в 1947 році переїхала до Нью–Йорка, де влилася в модельний бізнес, водночас навчаючись в Американській академії драматичних мистецтв.
Молода Грейс проходила кастинги на ролі у виставах багатьох театрів, але певний час найбільшим її досягненням були зйомки в телевізійній рекламі сигарет. Лише 1949 року завдяки неймовірній вроді та незаперечному таланту вона дебютувала на Бродвеї у п’єсі Стріндберга «Батько», головну роль у якій виконував відомий актор Реймонд Массі.
До Голлівуду Келлі потрапила завдяки тим же якостям, що й на Бродвей. На відміну від інших вродливих, але вульгарних акторок, у Грейс вбачали «клас» — результат виховання в багатій та інтелігентній родині, навчання у хороших школах, праці в модельному бізнесі та на телебаченні.
Кінодебют Грейс Келлі відбувся 1951 року у фільмі «14 годин» режисера Генрі Хатевея. Наступного року вона знялася вже в головній ролі класичного вестерну «Якраз у полудень» Фреда Зіннеманна. У цій стрічці її партнером був Гарі Купер — суперзірка тих часів.
Перша номінація на «Оскар» прийшла 1953 року за роль другого плану у фільмі «Могамбо». А матеріалізувалася статуетка в руках акторки наступного року — за головну роль у драмі «Сільська дівчина». Грейс виконала роль згорьованої дружини, якій зіпсував життя її чоловік — співак–алкоголік (у цій ролі виступив славетний співак та актор Бінг Кросбі). За цю роль Грейс також відзначили нагородою нью–йоркської кінокритики.
Окремим і, певно, найкращим розділом у кар’єрі акторки стоїть співпраця з легендарним британським режисером Альфредом Хічкоком. Огрядний класик жанру «саспенс» віддавав перевагу жінкам класичної вроди, тож у його фільмах з’являлися найперші кралі британського та американського кіно. Рідко яка — двічі. За винятком Грейс Келлі, яка знялася у трьох стрічках майстра.
Варто наголосити, що йдеться про платонічну любов Хічкока, бо режисер був незмінно вірний своїй дружині. Для нього досконала жіноча краса була потрібна як контраст на тлі моторошних сюжетів. Режисер побачив справжній характер акторки, називав її «вулканом, який прикритий білим снігом».
Як не парадоксально, але в трилерах Хічкока розкрився не лише драматичний, а й комедійний талант Келлі.
Усі три зняті з Келлі фільми Хічкока — «У випадку вбивства набирайте «М» (1954), «Вікно у двір» (1954) та «Спіймати злодія» (1955) — тепер належать до класики жанру трилера.
Під час зйомок останнього з цих трьох фільмів, дія якого відбувається на Французькій Рив’єрі, Грейс під час відвідин Каннського кінофестивалю познайомилася із князем Реньє ІІІ, монархом Монако. Він мав репутацію одного з найвідоміших європейських плейбоїв, але після знайомства з американською красунею майже відразу усвідомив, що з «полюванням на спідниці» треба зав’язувати. Бо більш інтелігентної, елегантної, дотепної та водночас вродливої жінки годі й шукати.
За іншою версією, це було знайомство з розрахунку. Грейс та Реньє звів грецький мультимільйонер Аристотель Онассіс. Він володів пакетом акцій казино в Монте–Карло і точно розрахував, що поява в крихітному князівстві суперзірки світового кіно привабить до казино натовпи додаткових відвідувачів.
Свої резони мали також князівський дім Грімальді та родина Келлі. Батько Грейс спорядив доньку приданим у два мільйони доларів, а на той час це були дуже великі гроші. Взамін багатий американець породичався з одним із найстаріших монарших родів Європи.
До того ж, якби Реньє не одружився й не мав потомства, князівство, за договором 1918 року, відійшло б до Франції.
18–19 квітня 1956 року Грейс та Реньє ІІІ побралися на розкішній шлюбній церемонії в Монако. Келлі змінила прізвище на Грімальді та здобула титул принцеси (княгині) Монако.
Це не була історія Попелюшки, бо зійшлися двоє рівних одне одному. Відповідно до нового статусу, принцеса Грейс була змушена розпрощатися з кіно.
Медовий місяць розтягнувся на сім тижнів, а перша дитина Грейс і Реньє — принцеса Кароліна — народилася рівно через дев’ять місяців після першої шлюбної ночі.
Відтоді лик красуні прикрашав уже не обкладинки кіночасописів, а поштові марки князівства. Принцеса Грейс залюбки з’являлася на публічних заходах і стала культовою особою. Піддані, та і вся Європа, обожнювали її. Монако зусиллями Реньє ІІІ почало розквітати, осяяне своєю найгарнішою трояндою.
А Грейс намагалася повернутися в милий їй світ кіно хоч через «чорний хід» — зокрема озвучила кілька документальних фільмів.
У 1962 році, коли Келлі вже мала двох дітей, режисер Сем Бронстон запропонував їй роль Діви Марії у фільмі «Цар царів» — екранізації життя Ісуса. Але князь Реньє відмовив дружину навіть від виконання ролі Богородиці.
Того ж року монарша канцелярія поширила прес–реліз, що княжа пара відбуває в подорож до США, під час якої Грейс зніметься у фільмі Хічкока «Марні». Цей режисер неодноразово гостював у княжому палаці, товаришував із князем, тож Реньє дав «добро» на зйомки. Але проти цього активно виступала преса й частина громадськості. Газети перераховували голлівудських коханців Грейс і кпинили: мовляв, треба буде використати гонорар за фільм для покриття дефіциту бюджету Монако.
Кампанія тиску тривала кілька місяців, після чого принцеса заявила, що бере до уваги громадську думку і відмовляється від зйомок.
Цікаво, що фільми за участю Грейс, а їх лише 11, заборонені для демонстрації в Монако. Відповідний указ видав князь Реньє.
Казка обірвалася, коли княгині Грейс було лише 52. 14 вересня 1982 року авто, яким вона їхала гірською дорогою вздовж Лазурового узбережжя, з невстановлених досі причин пробило огорожу, впало з 13–метрової висоти і загорілося. Грейс отримала численні поранення і померла у шпиталі від кровотечі. За неофіційною, найбільш поширеною версією, причиною аварії було те, що в Келлі за кермом стався інсульт. Як завжди у випадках із таємничими смертями знаменитостей, навколо обставин загибелі Грейс виросли гори різноманітних версій, припущень та легенд. Можливо, в деяких із них є якась дещиця правди.
Грейс Келлі у шлюбі з Реньє ІІІ народила трьох дітей. Син Альбер (1958 р. н.) нині є правителем князівства. Він досі нежонатий. Кажуть, гульвіса Альбер побоюється одружуватися, бо не хоче, щоб про його дружину казали: «Ні, вона зовсім не рівня великій принцесі Грейс».
Незадовго до фатальної автокатастрофи Грейс погрожувала мафія, про що Келлі повідомляла в листах своїм друзям. Чому? Бо княгиня нібито вимагала від чоловіка викинути з Монако знамените казино, яке контролювали кримінальні боси. Тож мафія винесла їй смертний вирок, і гальма машини було зіпсовано. Коли ж Грейс вижила після аварії, мафія скерувала своїх людей у шпиталь, і вони запустили повітря в систему подачі донорської крові.
Як не дивно, розтин тіла не здійснювали, а померлу відразу ж забрали до княжого палацу для підготовки до поховання.
За іншими даними, Грейс загинула через свою молодшу дочку — принцесу Стефанію, з якою їхала в тому авто. Нібито мати дала 17–річній дівчині покермувати, Стефанія не впоралася, вилетіла з машини, тоді як мати полетіла у провалля. А щоб не переслідувати юну принцесу, справу повернули так, ніби за кермом була загибла.
Є кілька зовсім божевільних версій про те, що князь сам позбувся дружини, щоб вона не заплямувала честь родини Грімальді, повернувшись до Голлівуду. Мовляв, у минулі століття поміж монегаських монархів було чимало таємничих смертей, убивств, позашлюбних дітей тощо. Але ця версія виглядає нісенітницею з огляду на те, що Реньє ІІІ дуже страждав через втрату дружини. Хоча й мав по тому ще кілька романів.
Відтоді, як Грейс Келлі не повернулася зі своєї останньої поїздки, минуло 27 років, але принцеса Грейс і досі залишається загальною улюбленицею Монако. Тут повсюди повсюди розставлені інформаційні стенди з фотографіями: так Грейс інспектувала лікарню, зустрічала високих гостей, вітала підданих. Біля парку, звідки відкривається чудовий вид на порт, — стенд на тему приїзду майбутньої княгині в країну. 4 квітня 1956 року саме тут було ніде яблуку впасти — привітати наречену князя, яка разом із сім’єю, дружками та гостями зі свого боку прибула з Нью–Йорка на океанському лайнері, вийшло ледве не все населення Монако.
Могила Грейс Келлі у кафедральному соборі святого Миколая, де поховані всі князі династії Гарібальді, виділяється з–поміж інших: вона завжди рясно заставлена свіжими квітами.
Букети можна завжди знайти й на парапеті біля узбіччя шляху з Монако на Францію — на повороті, де маленьке горде князівство назавжди втратило найдостойнішу зі своїх принцес.
У сувенірних крамницях Монако — безліч фотографій Грейс та різних сувенірів із її портретом.
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
