Та, що на спині сидить

Довгі вісім років жителька села Самгородка Смілянського району Черкаської області Лідія Христич страждала від болю, який не давав їй спокійно жити. Упродовж усього часу вбачала проблему в нирці. А потім виявилося, що причина болю ховалася в іншому місці. Хірургам довелося виявити неабияку майстерність, щоб видалити запущену хребтову грижу.

Терпіла болі чотири роки — так боялася операції

«І на пенсію змушена була піти раніше на п’ять років, бо спина нестерпно боліла. Усе думала, що нирка. Було, поїду на обстеження, а там кажуть: «У вас нирка опущена». Я й лікуюся. А воно ж нічого не дає», — розповідає «УМ» Лідія Дмитрівна. Вона зізнається: страждання були такими сильними та тривалими, що навіть знеболювальні ліки не допомагали. А робити домашні справи могла тільки навколішки. Часто паморочилася голова, терпли ноги, а спину «пеком пекло». Судоми так зводили ноги, що доводилося «криком кричати», аби крок ступити.

Лідія Христич каже, що зі своїми проблемами поїхала до столиці. В одній із клінік у жінки діагностували дві хребтові грижі між четвертим та п’ятим дисками. Так хвора дізналася, що не нирки її стільки років «діставали», а «та, що на спині сидить», тобто хребтова грижа, як жартома називає болячку пані Лідія. На операцію, щоправда, не погодилася. І хоча болі не давали нормально жити, жінка терпіла їх іще чотири роки — так боялася хірургічного втручання.

Рік тому жінка приїхала в Черкаси, зробила повторні знімки. Лікарі їй повідомили, що «грижа росте й зачіпає нервові корінці», порадили «обов’язково робити операцію». Однак жінка вкотре відмовилася від оперативного втручання. Звернулася до лікарні тільки нещодавно, вже коли тиск почав зашкалювати за 200/110, а біль у спині та голові майже не вщухав.

Лідію Дмитрівну успішно прооперували у відділенні нейрохірургії Черкаської міської лікарні №3. Нині вона почувається добре.

«Грижі в цієї пацієнтки були на рівні 3—5 хребців. Канал, де проходять нервові закінчення або пучок нервів, має бути круглим, але за рахунок гриж у жінки він звузився до Т–подібного. Через звуження каналу стискувалися нервові закінчення та судини. Такий діагноз називається стеноз каналу. Тому хвора терпіла неймовірний біль, від чого жила в постійному стресовому стані, мала дуже високий тиск», — пояснює завідувач відділення Сергій Алексєєв, який успішно прооперував Лідію Христич. Він зізнається, що найважче оперувати отакі запущені грижі.

На другий день після операції хворі роблять зарядку в ліжку

Черкаські лікарі розповідають, що такі операції (тривалістю до двох годин) вони проводять із застосуванням збільшувальної оптики та мікроінструментів. І якщо в попередні роки пацієнти перебували в лікувальній установі до двох місяців, доки хребет зміцніє, то сьогодні ситуація інша. Медицина досягла іншого рівня — уже на другий день після операції пацієнтів змушують не лінуватися, а починати робити на ліжку зарядку. На шосту добу прооперовані хворі піднімаються на ноги, а ще через кілька днів їх відпускають додому. Під час виписки Сергій Алексєєв завжди радить своїм колишнім пацієнтам кілька місяців поберегтися і не піднімати нічого важкого, аби почуватися добре.

За словами Сергія Павловича, хребтові грижі утворюються через запальні процеси. Великою вважається грижа, розмір якої — до одного сантиметра. Оскільки діаметр каналу з нервовими закінченнями становить до двох сантиметрів, то така грижа наполовину звужує канал і стискує нервові закінчення. Від цього у хворого так болить спина, що біль можна порівняти хіба що із зубним. Людина може відчувати слабкість, порушення сечовипускання, оніміння в ногах.

«Раніше вважалося, що ця хвороба виникає у людини тільки з віком. Але тепер грижі дістають і молодих людей. Колись були переконані, що радикуліт — це запальний процес. Запевняю, у 90% радикуліт пов’язаний із грижами», — стверджує Сергій Алексєєв. І для профілактики такої болячки радить вести здоровий спосіб життя, займатися фізкультурою та плаванням.